Безробітні герої

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Безробітні герої

У цій країні вдосталь безробітних, їх не можуть забезпечити роботою: заводи не працюють, сільське господарство існує на рівні рала і сохи... Справді, для чого тут потрібна вища освіта? Якщо в Англії у вишах викладають фотографію, і там люди бідкаються: ми ж всі не знайдемо роботу за фахом... — то міністерство освіти на це відповідає: «Нехай у нас безробітні будуть принаймні освіченими людьми». Не сидіти ж склавши руки. Чому б і ні? У Берліні, якщо вірити статистиці, 30% безробітних, по країні — 7-8%. Але безробітні в Німеччині — соціально захищений прошарок населення.

Спробую описати німецького жлоба, яким я його побачив. Це чоловік, який щодня п’є пиво (зі шнапсом), має довге волосся, фігурно вистрижене, у вухах — сережки. І конче в цих хлопців мають бути ще татуювання. Грубо кажучи, жлоб — білкова маса, натуральний білок. Як правило, ці люди працюють на будівництві. Це їхній основний підробіток. У Швейцарії я таких персонажів не бачив, інтелігентних людей мені траплялося бачити частіше. Хоч там також є типові селяни, недбало вбрані, з обвітреними обличчями, та саме таких, як у Німеччині, серед молоді нема. У кожної країни — свої герої.

В одній із найвідоміших моїх фотосерій «Донбас — країна мрії» героїнями й моделями стали жінки, які відрами і коритами видобували вугілля в занедбаних штольнях. Ці кадри глибоко вразили ситу європейську публіку на 26-му бієнале сучасного мистецтва в Сан-Паулу. Нині тих копанок уже нема. Звісно, шахти всюди закривали: в Англії, у Німеччині. Але забезпечили людям соціальний захист. А в нас цього не зробили. Уявіть собі, було 13 шахт, а тепер жодної! Що сталося з тими людьми? Вони живуть на межі бідності, виживають як уміють. Тому коли сюди приїздять іноземці, то шукають папуаські теми. І знаходять. У центрі Європи.