Жлоби й пани
Жлоби й пани
Ми маємо велике щастя жити в православній країні. Православну церкву на Русі запровадило те ж татаро-монгольське так зване іго, категорично, вогнем і мечем насадивши тут християнство. Здається дивним, навіщо ж вони це робили — адже самі ж в Ісуса Христа ні разу не вірили. Не вірили, бо владна орда не може сповідувати непротивлення злу, а примушує сповідати своїх рабів. А попередні місцеві варязькі князі не змогли як слід насадити цю нову віру, відмовлялися не раз і не два від неї.
Що вони зробили, нові татаро-монгольські пахани? Віддали дві третини орних місцевих земель Церкві. Змусили отих автохтонних придурків навернутися на істинну віру — бо поставили нещасних селян в матеріальну залежність. Православні батюшки після цього пожвавішали й заборонили всі (!) музичні інструменти, і правильно, нічого цигикать. І дозволили тільки одностайний церковний хоровий спів. А всі ті акустичні інструменти з їхніми складними гармоніями, що апелюють до гіпофізупарафіянина, яко непотрібні лягли на кострища. Й дотепер, між іншим, анафема з них не знята. Спорт, танці, ігрища, театр, цирк — теж ще й досі під тією ж забороною. Абсолютно справедливо — анафема, все просто і ясно. Але Церква забороняє і гомносексуалізм, хоча всі патери — гоми... будемо відверті, і це навіть не шкодить вірі, а навпаки, гормонально її підживлює, бо гормони сперми не витрачаються марно на запліднення жінок, а циркулюють в замкнутому середовищі одностатевих.
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
Пани графиня / Искусство и культура / Спецпроект
Пани графиня / Искусство и культура / Спецпроект Пани графиня / Искусство и культура / Спецпроект Беата Тышкевич — о родовом замке под Варшавой и дворянском гнезде на Николиной Горе, о пельменях от Феллини и коньяке от Фурцевой, о сионизме,
Жлоби з телевізора
Жлоби з телевізора Уперше почув слово «жлоб» — від Висоцького. Тобто в шкільні роки, в 70-ті, в нас, як і в більшості підлітків того часу, існував його такий собі культ. Мій однокласник мав страшенно багато магнітофонних бобін із його концертами. І ось ці рядки: «Лукоморья
Жлоби-книгомани
Жлоби-книгомани Як жлоби купують книжки? Я колись крутився у колах книгоманів, ходив часто на книжкові базари, які, до речі, за совєтів діяли підпільно, часто в лісі. Там можна було почути таке: «Какого цвета у вас Дюма? Красного? Нет, мне нужно серого. Вы понимаете, нужно под
Мистецтво і жлоби
Мистецтво і жлоби Жлоб — у моєму уявленні — істота сіра, неяскрава, недалека, хоч бувають винятки. Ці люди здебільшого активні, сповнені вітальної енергії і водночас агресивні в ставленні до інших та іншого. Але визначальним критерієм є те, що думати вони таки не
Жлоби VS Кузня
Жлоби VS Кузня Інтерв’ю для «Жлобології» Інні Корнелюк я давав майже останнім. За три години притаманною мені незборимою скоромовкою видав на-гора купу інформації, з якої Інна за кілька днів титанічної праці створила абсолютно притомний продукт. Я пообіцяв за день-два
Жлоби і казки
Жлоби і казки Зла в чистому вигляді не існує. Є така казка про відьму, яка замріялася, щоб чоловік-удівець, який має багато дітей і багато гризоти, взяв її за жінку. Він, бідолаха, хоче спекатися її (вона дуже страшна та ще й залізноноса), але водночас ще й хоче запопасти її
Хто такі жлоби
Хто такі жлоби Коли людина стає жлобом? Коли її «витягнути» з її ж органічного середовища. Якщо цей чоловік усе життя провів у селі, длубався в землі, то можна, наприклад, сказати, що це — симпатичний дикун. І він не є жлобом. А якщо цей дядько раптом стає начальником...
Жлоби і забужани
Жлоби і забужани Слово «жлоб» почув уперше в дитинстві, в 60-х роках, у Луцьку. Але що воно таке насправді, тоді було невтямки. Якщо хтось із дітей не хотів чогось дати, то йому казали: «Ти шо, жидиш мені?» Означало те саме, що й «жлобитися». «Ти шо, жлобишся?»«Ти шо, забужан?» —
Культура і жлоби
Культура і жлоби Жлоб не наукова категорія, не конфесійне слово. Це сленґ. Це поняття не зі сфери: «дай мені морожено...», а зі сфери культури. Я сприймаю культуру й естетику як надбудову над усім нашим індустріальним і аграрним комплексом.Культура, в моєму розумінні, не
Пани Олеша
Пани Олеша О косвенной связи Юрия Олеши с белорусским городом Гродно было известно давно, а вот дом, где долгие годы после войны жила мать писателя, обнаружился случайно. О его местонахождении знал лишь узкий круг людей: родные Олеши да былые соседи его матери. Когда же