Про утилітарне ставлення до релігії

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Про утилітарне ставлення до релігії

Коли в мене була виставка в галереї «Риджина» в Москві, то на прес-конференції прозвучало запитання про те, що, мовляв, я часто використовую у своїй творчості християнські символи... Зауважу таке: я не стібаюсь з релігії. Я іронізую стосовно утилітарного вживання релігії. У Херсоні, наприклад, існує традиція святити діаманти, щоб їх не вкрали, або, припустимо, не відірвали разом з вухами. Чи не кожен власник автомобіля мусить його посвятити: щоб усе було добре...

У моєї знайомої, наприклад, є хом’як, і я б із неабияким задоволенням влаштував перфоменс «освячення хом’яка». Здається, зараз, коли все можна купити, утилітарне використання релігії доходить до абсурду. У Києво-Печерській лаврі мене вразили бандитського вигляду величезні автомобілі, з яких виходили батюшки зі здоровенними золотими хрестами на шиях. Їх паства — жахливі нафарбовані жінки з головами, замотаними в косинки. Що вони там відмолюють — мені невідомо, але весь їхній зовнішній вигляд — зразок дивовижної вульгарності і жлобства.