Про жлобство в художниках

Про жлобство в художниках

Справжній художник бореться зі жлобством у собі і в своїй творчості, і цю боротьбу видно на полотні. Адже коли художник молодий, він перебуває в активному пошуку своєї теми, творчої домінанти, продукуючи ідеології, концепції, розробляючи техніку, фонтануючи ідеями. У нього немає відповідальності перед соціумом, і він не «прибитий» матерією у подобі коханих жінок, дружин, дітей, які потребують підтримки. У нього нема прагнення комфорту. І в цей момент свого життя він ще може дозволити собі активно експериментувати. Потім, коли він окублиться усіма вищеназваними «обтяжливими обставинами», у нього настає режим відповідальності за себе і за інших, який у результаті приводить художника до необхідності працювати заради заробітку. Він втомлюється, й у нього з’являється потреба благополуччя і статусу і всі ті згадані вище «гирі» — це дуже серйозне випробування для творця. Його мистецтво починає адаптовуватися до зовнішнього середовища і ставати що далі, то більш матеріальним, утилітарним, орієнтованим не на внутрішній світ художника, а на зовнішнього споживача. І саме у цей момент найбільш небезпечною для художника стає здатність продукувати жлобські твори, побудовані на художніх штампах і чистому ремеслі. Звинувачувати в цьому художника не можна.

Мало хто спроможний витримати «чистоту творчості». І тут виникає дуже важливе питання — співвідношення рівня і міри матеріальної і духовної складової у творчості художника, бо ця пропорція може прийняти форми абсолютного жлобства, а може гармонійно поєднати дух і матерію.

Однак є небезпека — і є шанс! Можливо, саме представники культури повинні активніше втручатися в соціально-економічний, політичний і культурологічний простір зі своїми ініціативами і бути досить наполегливими та послідовними у формуванні громадської думки, відповідно до якої обиратимуть цінності духовні і культурні на противагу споживацькій моделі суспільства. Особисто я останнім часом бачу позитивні тенденції в цьому напрямку, і вони не можуть не тішити.