Вийти за межі власного ґето

Вийти за межі власного ґето

Як боротися зі жлобством? Ми живемо в системі християнських цінностей — це матриця, за якою ми розвивалися і за межі якої це суспільство не виходило, тож правила чіткі.

Те, що окремі люди намагаються протистояти глобалізації і рабству — це здорова спроба. Але як же з глобалізацією боротися, коли твоєї думки ніхто не питає? Коли ще існував Радянський Союз, то він був самодостатнім, попри залізну завісу. Цю країну неможливо було взяти силою, і комуністична сила таки була непорушною. Військово-промисловий комплекс працював, імперія сама себе забезпечувала, але впала. Смеркання почалося не лише в Європі, айв Америці. І ті ресурси, які здатні країні дати справжню незалежність, переходять в індокитайські світи. Аж поки раптом ви розумієте: як тільки щось станеться, то у вас, виявляється, нічого немає. Крім папірчиків і розмов про те, що ви чогось варті. Як не парадоксально, для того, щоб нас перетворити на рабів, потрібно грошові потоки зробити контрольованими. Є один фантастичний фільм, який зображує майбутнє, де валютою став час. І тільки ним усе вимірюється.

Ми стаємо рабами. Що таке рабство? Це коли ти під контролем: що б ти не думав, де б не був, що б не робив. Твоє життя під наглядом. І все заради чогось дуже цинічного і жлобського. Та тут така штука, як казав професор Олексій Осіпов, — знову Сатана програє. Бо не розуміє, що все, що роблять з нами проти нашої волі, не може бути гріхом. І навіть коли ти раб, можна залишатися християнином, молитися подумки, і ніхто тобі не заважатиме.

Чому християнство найшвидше прижилося серед жінок і солдатів Римської імперії? Тому що жінка жила у підпорядкуванні власному чоловікові, а солдат собі не належав — ні майна не мав, ні навіть того, що було доступне простому люду. Однаково солдату і жінці не потрібно було вчитися змирятися, упокорюватися: вони так і жили. А раб завжди перебуває в цьому стані, його упокорила доля, але це не завадить йому стати тим, хто розвалить будь-яку імперію. Але раби приречені. Ситуація, як на кораблі «Титанік»: «Ми можемо увімкнути помпи, щоб він ішов під воду повільніше». Україна — як духовне явище чи культурне: якість мови, її письменники — це лише одна з цих «помп».

Тримаються на плаву лише релігійні системи, що, ймовірно, свідчить про їхню істинність. Будь-які соціально-політичні теорії побудови громадянського суспільства, анархічного чи ще якогось там, — на практиці не виправдовують себе. Їх вистачає на два-три покоління.