Початки «національної», «трудової» «української» держави – 2

Початки «національної», «трудової» «української» держави – 2

Усе це відбувалося в той час, коли на Західному фронті завершилися бої, розпочаті 9 квітня. «Не можна не погодитися з німцями, – підкрелював авторитетний дослідник О. Зайончковський, – що перемога в даному випадку, хоч і випадково, знову опинилася на їх боці. Російська революція зіграла в цьому відношенні головну роль, оскільки дала можливість зняти з російського фронту необхідні засоби» (підкреслено нами. – Д. Я.).

У перших числах червня політична позиція була «легалізована» і Всеукраїнською конференцією найчисленнішої радівської партії – УПСР, яка висунула вимогу перетворення Росії на федерацію «територіально-національних автономних одиниць з забезпеченням в їх межах прав національних меншостей». 10 червня на цій хвилі селянського «одобрямсу» автономія України de facto була проголошена I Універсалом УЦР.[95]

Перед тим як звернутися до тексту документа, треба відзначити дві важливі обставини. Перша – 12 червня, тобто через два дні після формальної дати підписання, Універсал було зачитано на Софійській площі Києва. Судячи з фото, яке зафіксувало цю подію, присутніх було від трьох до семи тисяч. Друга – Центральна Рада ніколи цей документ не обговорювала, а не ухвалювала й поготів. Документ учасникам V сесії УЦР (до речі, в невідомій до сьогодні кількості) приблизно о 8 вечора 20 червня зачитав генеральний писар Ради. Ані обговорення, ані дебатів, згідно з протоколом засідання, не було. Окремі обережні голоси (наприклад, очільника радикально-демократичної партії Шульгина) М. Грушевський та його однопартійці дезавуйовували особисто.[96]