Декларація Української Національної Ради
Декларація Української Національної Ради
Оприлюднена програмна декларація УНРади містила «основні правові і соціально-економічні засади молодої держави». Серед них – політична та економічна рівність усіх громадян, без огляду на національність, мову, конфесійну належність, рід, стан або стать. Декларувалося запровадження демократичного ладу на основі загального, рівного, безпосереднього, таємного і пропорційного виборчого права, а також право представництва так званих «нацменшин» в уряді[235]. Обіцялися «справедлива земельна реформа», вибори до крайового парламенту тощо.
Деякі драматичні обставини ухвалення Декларації описав очевидець – чільний діяч УСДП Антін Чернецький. Він, зокрема, розповів про ключову роль, яку відіграв у процесі підготовки та ухвалення документа його «однопартієць», лідер наддніпрянських соціал-демократів Винниченко. За словами Чернецького, учасники зустрічі впродовж усієї ночі гарячково обговорювали засадничі ідеї декларації, яку наступного дня повинна була ухвалити УНРада. Більшість – усупереч позиції соціал-демократів – обстоювала ідею проголошення західноукраїнських земель коронним краєм у складі Австро-Угорщини. «Рішення УНРади від 18 жовтня було формальне, тимчасом до певної міри легалізоване маніфестом цісаря Карла з 16 жовтня, який перетворював Австрію на федерацію й закликав утворити з послів до державної ради національну раду кожної нації, яка в порозумінні з центральним урядом мала уладити дальші відносини в Австрії»[236], – пояснив інший безпосередній учасник події, відомий галицький політик, радикал-демократ Іван Макух.[237]
Цісарь Карл.