Перша кінна армія і доля УНР

Перша кінна армія і доля УНР

5 червня 1-ша Кінна Будьонного прорвала українсько-польський фронт. Наступного дня «по пропозиції польської військової влади» уряд Прокоповича ухвалив евакуацію з Вінниці. 9 червня столицею Республіки – аж «до вияснення становища» УНР – було визначено Жмеринку, але вже 14-го числа мусили тікати і звідти. 12 червня було відновлено більшовицький контроль над Києвом. 16 червня уряд Прокоповича опинився вже у Проскурові – за 120 км від Жмеринки. Єдині проблеми, якими уряд переймався тими днями, – це евакуація з однієї залізничної станції до іншої, призначення та перепризначення вищих урядовців та фінансове становище. Так, 18 червня РНМ була змушена констатувати «скрутне фінансове становище держави», поліпшити яке було вирішено за рахунок позички у Польщі (від 500 млн до 1 млрд польських марок), «довгострокової позички» в 2 млрд французьких франків «за кордоном», «короткострокової позички» в 100 млн французьких франків «на негайні потреби закордонних місій», «вжиття самих рішучих заходів щодо одер в Німеччині раніш виготовлених гривень, а також продовження друкування їх в Німеччині», «одержання» 400 млн «германських марок з рахунку українського уряду», «негайного продажу державних земель», закордонних інвестицій, «утворення спеціального емісійного банку» й т. п..[477]

Ухвалення цих історичних рішень можна пояснити хіба глибоким душевним потрясінням українських урядовців – землю під ногами вони тратили в буквальному значенні цього вислову. За місяць від початку більшовицького наступу польсько-українські загони опинилися вже біля Збруча, більшість армії відступала вздовж операційної лінії Рівне – Львів – Варшава. 9 червня польський уряд подав у відставку, 29 червня був створений кабінет під проводом Грабського. Його головним завданням стало укладення негайного миру з Радянською Росією за будь-яку ціну.