Політична візія галичан-українців

Політична візія галичан-українців

Назвати позицію української сторони правовою, або, тим більше, політично доцільною, язик не повертається.

Межу довоєнних політичних вимог русько-українських галицьких та буковинських політиків – створення окремого національного коронного краю в межах Габсбурзької держави – тим більше не було порушено і під час війни. При цьому таку позицію категорично не сприймали ані австрійські, ані угорські урядові, ані польські політичні кола.

Можливість для маневру україно-австрійських політиків відкрилася по закінченні Першої світової війни, яке спричинило карколомні зміни на політичному ландшафті Європи. Послідовність головних подій восени 1918 року була такою:

– 29 вересня капітулювала Болгарія,

– З жовтня в Німеччині був сформований ліберальний та пацифістський уряд на чолі з принцом Максом Баденським,

– 4 жовтня німецький уряд звернувся до адміністрації США з пропозицією почати мирові переговори на основі 14-ти пунктів Вільсона,

– 14 жовтня почався загальний наступ Антанти на Західному фронті,

– в ніч проти 30 жовтня у Кілі розпочалося повстання матросів імператорського флоту, яке в лічені дні «добило» імперію Гогенцоллернів,

– 30 жовтня капітулювала Оттоманська Порта,

– З листопада про капітуляцію оголосила Австро-Угорщина,

– 5 листопада війська Антанти прорвали Західний фронт,

– 6 листопада розпочався загальний відступ німецької армії,

– 9 листопада кабінет Макса Баденського впав, його замінив соціал-демократичний уряд Фрідріха Еберта,

– 10 листопада імператор Вільгельм II зрікся престолу,

– 11 листопада зрікся престолу імператор Карл.