Територія та населення

Територія та населення

Один з найбільш кваліфікованих дослідників історії того часу, Микола Чубатий, вважав, що землі, які увійшли до складу Західно-Української Народної Республіки (а це східна частина Галичини та північна – Буковини), обіймали не менш ніж 70 тис. кв. км, на яких проживало принаймні 6250 тис. чоловік. За національним складом вони розподілялися так: 71% українців, 14% поляків, близько 13% євреїв, менше 2% німців; за релігійним: 62% греко-католиків, 18% католиків латинського обряду, 6% православних, близько 13% іудеїв.[224]

Підрахунки Чубатого не збігаються, більше того – суперчать даним інших дослідників. Деякі вказують, що лише на території Галичини в 1939 р. проживало 5,8 млн. людей[225], деякі пишуть про 8 млн. станом на 1910 р.[226]

Завдяки сумлінному сучасному дослідженню маємо натомість ясне уявлення про кількісний, національний та конфесійний склад населення герцогства Буковина (тобто Південної та Північної Буковини). Воно сягало майже 800 000 осіб, з яких майже 83 тис. проживало в Чернівцях. За мовною ознакою населення герцогства розподілялося так: русини – 305 104 (38,4%), румуни – 273 254(34,4%), німці– 168 851(21,2%), поляки 36 210(4,6%), інші– менше 1%. «У 1910р.,– вказує Г. Скорейко, – 102 913 були іудеями (12,9%), яких необхідно відняти від німецькомовної групи, хоча, звичайно, з невеличкою похибкою, бо були іудеї, які подавали своєю розмовною мовою й польську, українську». В Чернівцях станом на 1910 р. проживало 28 427 (34,4 %) євреїв, 14 737 (17,9%) поляків, 14 242 (17,3%) русинів, 12 522 (15,2%) румунів, 12 193 (14,8%) німців, менше 1% припадало на представників інших національних груп.[227]