Як працював Трудовий Конгрес – продовження

Як працював Трудовий Конгрес – продовження

Головна причина вибору таких керівників Конгресу полягала в тому, що як сама УПСР, так і її опора – «Селянська Спілка» були поділені на три ворогуючі фракції. «Боротьбисти» виступали за впровадження радянського режиму. Прибічники Михайла Грушевського підтримували ідею влади рад селянських та робітничих депутатів – це також «дуже мало різнилося від большевизму»[190]. В останній день роботи Конгресу вони, до слова, провели свою конференцію, на якій підтримали перехід влади «до рук клясових органів, себто Рад Селянських і Робітничих Депутатів» та обрали окремий Центральний Комітет. Нарешті, третя група, т. зв. «правиця», стояла на ґрунті демократичного соціалізму західноєвропейського, так би мовити, ґатунку. Очевидно, що ці фракції репрезентували три відмінні інтенції українського політичного життя, хоча деякі дослідники вважали, що в основі поділу УПСР лежали, зрештою, лише особисті непорозуміння їхніх лідерів. Так, наприклад, Стахів писав: «якщо йдеться про становище Швеця і Шаповала до особи М. Грушевського в тім часі, то тут <…>рішальним моментом була визначна індивідуальність Грушевського, якої не терпіли тодішні урядові кола»[191]. В кожному разі беззаперечним є те, що саме ця обставина, а також безперестанні чвари з принципових питань в есерівському середовищі не дозволили провести на голову Конгресу кандидатуру колишнього голови Центральної Ради.

Сергій Бачинський.

Слід додати, що творці Конгресу вдалися і до сегрегації за політичною ознакою. До участі у форумі не були допущені діячі націоналістичної самостійницько-державницької орієнтації – Микола Міхновський та Іван Луценко, лідери УХДП брати Володимир та Сергій Шемети, а також група від хліборобів-держав-ників на чолі з братами Коваленками.[192]