Висновок четвертий
Висновок четвертий
У 1917р., після лютневого перевороту в Петрограді, лідерські позиції в соціально-політичному русі на території деяких південно-західних губерній російської держави опанувала група націонал-соціалістичних діячів, яких очолив М. Грушевський і які виражали стихійно утворені міфологеми російсько-україномовних міських та сільських люмпенів. Одна з найбільш руйнівних серед них була сформульована особисто Володимиром Антоновичем та Михайлом Грушевським. Зводилася вона до негативної оцінки «ролі вищих соціальних прошарків в історії України, яким народницька традиція кінця XIX – початку XX століття відводила функцію «денаціоналізатора» та головного передавача чужих, ворожих «масі народній» впливів».[6]
Для цих політиків понять «право» та «закон» не існувало взагалі. Його, право, в їхній свідомості об’єктивно заступили міфологеми «національна ідея» та «соціальна справедливість». У царині майбутнього державного устрою так званої «України» вони не мали ні адекватних уявлень, ні, більше, теоретичних розробок.
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКДанный текст является ознакомительным фрагментом.
Читайте также
Розділ четвертий ДИКТАТУРА МАЄ СЛАБКІ МІСЦЯ
Розділ четвертий ДИКТАТУРА МАЄ СЛАБКІ МІСЦЯ Диктаторські режими часто здаються невразливими, адже під контролем провладної меншості перебуває усе: розвідувальні управління, поліція, військові сили, в’язниці, концентраційні табори та каральні загони. Фінансові ресурси
Висновок третій
Висновок третій Сукупність встановлених сьогодні десятками науковців фактів дозволила нам виснувати, що ніякого українського народу станом на 1917 р. не існувало, як не існувало й такої країни або держави, як «Україна». Вживання термінів «Україна» та «український народ»
Висновок Петлюри
Висновок Петлюри «Оцінюючи безсторонньо зміст військових подій, що закінчилися нашою невдачею, – повідомив Петлюра 25 листопада 1920 р. Лівицького, – я кваліфікую їх не як ліквідацію нашої державности, не як ліквідацію наших державних зусиль, а як ліквідацію одної з
Висновок автора
Висновок автора Суть так званих «національно-визвольних змагань українського народу 1917—1920/21 pp.», або так званої «Української революції», – грабунок селянами чужої власності та фізичне винищення її
Висновок автора
Висновок автора Можна стверджувати: формально-правові підвалини функціонування режиму було загалом сформовано впродовж перших 100 днів нової держави. Після цього процес не тільки не пригальмувався, але, навпаки, лише набирав обертів. Саме це і дає нам усі підстави для
Висновок автора
Висновок автора Ідеологія УНС – це засадничі цілі, які в конкретних політичних обставинах місця та часу намагався осягнути режим Скоропадського. Це, в свою чергу, означає, що УНС станом на серпень 1918 р. – це не опозиційна, а провладна організація, основний сенс існування
Висновок автора
Висновок автора Немає сумніву: «переорієнтація на створення українсько-російської федерації» та викликана цим «несподівана зміна складу гетьманського кабінету» були використані націонал-соціалістичними заколотниками, насамперед Винниченком, Осецьким та Шаповалом,
Висновок автора
Висновок автора Оцінюючи угоду Скоропадського – Краснова та всі наступні дії українського лідера, слід взяти до уваги продовження першої україно-української війни. Війни, власне, в українському таборі, якщо точніше – збіг у часі і просторі принаймні двох громадянських
IV. Висновок
IV. Висновок Найбільш оптимальними варіантами державного устрою для України є унітарна республіка або федеративна республіка з елементами сильного унітаризму. В останньому випадку розумна федералізація могла б зміцнити й посилити державу, нерозумна — зруйнувати її.