Констатація
Остання думка, як ми гадаємо, означає, що радівські діячі від початку своєї «державотворчої» діяльності трактували людей україномовних як громадян, а всіх інших лише як «народи неукраїнські», які «живуть на нашій (а не своїй власній! – Д. Я.) землі» і які «дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономії України».
Данный текст является ознакомительным фрагментом.
Констатація Правовий абсурд тут доведено до абсолюту – очевидно, що легітимність влади Генерального секретаріату була похідною виключно з легітимності Тимчасового уряду, а не з НЕ-легітимності УЦР, яка за визначенням законною владою в «Україні» не була і бути не могла,
Констатація Отже, якщо погодитися з тим фактом, що голова УЦР таки був «представником української народності», то з цього можна логічно виснувати, що всі попередні та подальші дії УЦР, спрямовані на відрив дев’яти південно-західних губерній від Російської республіки та
Констатація Так званий «З’їзд народів», скликаний УЦРу самий розпал загальнонаціональної кризи, яка менш ніж за два місяці дощенту зруйнувала Російську республіку та на століття унеможливила її розвиток на принципах захисту та примноження прав людини, розвитку
Констатація Автори цієї концепції – лідери УЦР, насамперед М. Грушевський, як голова Ради, В. Винниченко, як керівник її т. зв. уряду, та С Петлюра, як керівник «військового відомства», – ніколи не ставили перед собою політичної мети домогтися та зберегти суверенітет
Констатація До цитованого висновку російських колег, як на нашу думку, треба додати хіба таке міркування. Доля центрального уряду, доля можливих демократичних перетворень у Російській державі відтепер залежала не просто «від доброї волі партійних вождів». Вона залежала
Констатація Отже, на нашу думку, саме в цей день, 7 листопада 1917 р., «одверті оборонці української державної самостійності» відкрили епоху кривавого «чорного переділу», який охопив більшу частину території сучасної України (за винятком Буковини та Північної Галичини).
Констатація Кожен, хто уважно ознайомився з оприлюдненими документами УЦР, має право на власний висновок. Висновок, який за результатами місії пана Онацького зробила В. Соловйова, такий: «Під час переговорного процесу уряд Південно-Східного союзу повністю відкинув
Констатація Політичне дикунство та правовий абсурд цих положень очевидний. Реалізувати їх – значило би створити на території УНР численні «національні» гето, анклави, життям в яких «порядкували» би місцеві органи того чи іншого «національного союзу». У конкретних
Констатація Попри всі наступні його (Грушевського) та його адвокатів запевнення, попри всі софістичні конструкції принаймні двох поколінь українських дослідників проблеми, які намагалися довести чистоту політичних намірів українських націонал-соціалістів, які,
Констатація Це свідчення імперського міністра закордонних справ значить, що всі повідомлення генерального секретаря «міжнародних справ» О. Шульгина від 30 грудня щодо визнання незалежності УНР Центральними державами були свідомою
Констатація Інакше кажучи, М. Любинський публічно визнав: незалежність УНР не є самоціллю, її треба проголосити не в інтересах народів, які живуть на території т. зв. «українських етнографічних земель», бо вона лише інструмент для підписання сепаратного миру з країнами
Констатація 1 лютого 1918р. і є датою визнання УНР самостійною державою de jure Центральними державами. Правдиве й оце: визнавши того дня делегацію УНР самостійним учасником переговорів, Троцький, голова офіційної делегації більшовицького уряду, тим самим визнав УНР
Констатація Нагадую: ви читаєте не збірку анекдотів, а спомини одного з авторів ганебного, зрадницького договору, який віддав нашу Вітчизну на поталу іноземним окупантам, став одим із чинників громадянської війни, яка впень знищила вцілілі після стотридцятирічної
Констатація Зазначена угода, а вона має бути правовим документом, базувалася не на принципах права, а натомість на невідомому у юриспруденції «етнографічному принципі». Цей принцип по суті своїй був сегрегаційним і в цьому сенсі нічим не відрізнявся від «правових» норм
Констатація У межах цього констатуємо: всеєвропейського масштабу авантюра з проголошенням на території частини Російської республіки самостійної Української Народної Республіки примарного тоді українського народу мала катастрофічні гуманітарні, політичні,
Констатація Ось і вся інтрига навколо проголошення незалежності УНР: М. Грушевського використовували та використали як провідника австрійських політичних інтересів на теренах Російської держави. Мета – формування на південно-західних територіях Росії (окупованих нею