Post Scriptum

Post Scriptum

Після того, як рукопис цієї книги було передано до видавництва, 3 липня 2009 р. у Вільнюсі завершилася вісімнадцята щорічна сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ. У заключному документі, Вільнюській декларації, викладено низку рекомендацій для урядів країн – учасниць ОБСЄ. Документ, ухвалений 213 голосами парламентаріїв 50 країн, містить 28 резолюцій, присвячених актуальним питанням – від заходів щодо подолання всесвітньої фінансово-економічної кризи до проблем забезпечення свободи висловлення в Інтернеті.[410]

Серед інших ПА ОБСЄ ухвалила резолюцію, проти якої проголосувала делегація Російської Федерації, «Возз’єднання розділеної Європи: заохочення прав людини та громадянських свобод у регіоні ОБСЄ в ХХІ столітті». Посилаючись на Загальну декларацію прав людини Організації Об’єднаних Націй, гельсінський Заключний акт та Хартію Європейського Союзу про основні права, резолюція констатувала:

– в п. 3: «в двадцятому столітті європейські країни випробували на собі два потужні тоталітарні режими, нацистський та сталінський, які несли із собою геноцид, порушення прав та свобод людини, воєнні злочини і злочини проти людства»;

– в п. 6: «нагадуючи, що знання історії допомагає уникнути повторення подібних злочинів, а відверте та ґрунтовне обговорення історії буде сприяти примиренню на основі істини та поваги до пам’яті загиблих», Парламентська асамблея ОБСЄ «знову підтвердила свою єдину позицію, яка відкидає тоталітарне правління в будь-якій формі, незалежно від її ідеологічної основи» (п. 11) та «настійно закликала державиучасниці» «продовжувати вивчення тоталітарної спадщини і підвищувати обізнаність громадськості, розробляти та удосконалювати навчальні посібники, програми та заходи особливо для молодих поколінь про тоталітарну історію, людську гідність, про права та основні свободи людини, плюралізм, демократію та терпимість».[411]

ПА ОБСЄ також закликала запровадити День пам’яті жертв сталінізму й нацизму й відзначати його щороку 23 серпня, в день підписання Московського пакту, відомого в історії як «пакт Молотова – Ріббентропа», яким у 1939 р. Сталін та Гітлер уклали військово-політичний союз, поділили Європу та розв’язали Другу світову війну.

Ми не можемо і не повинні забувати також і тих, чия діяльність спричинилася до встановлення на території нашої Вітчизни людожерського комуністичного режиму, зокрема українські націонал-соціалістичні партії та їхніх лідерів, насамперед Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та їхніх політичних спільників.

Ми не можемо і не повинні забути тих, хто на століття унеможливив мирний, продуктивний розвиток нашого народу, не допустивши відновлення на сучасних українських теренах правової держави, яка існувала тут від ХІ століття.

Сподіваюся, що ця робота стане першим відгуком на резолюцію ПА ОБСЄ «Возз’єднання розділеної Європи: заохочення прав людини та громадянських свобод у регіоні ОБСЄ в ХХІ столітті».