Додаток 7 Двадцять п’ять фактів про «українське масонство» (1906—1917 рр.)
Додаток 7
Двадцять п’ять фактів про «українське масонство» (1906—1917 рр.)
Оцінюючи роль та місце російської масонерії в політичних подіях 1917—1920 рр., необхідно взяти до уваги наступне.
Факт перший. Відновлення вільномулярства на російських теренах почалося після видання Миколою ІІ Маніфесту 17 жовтня, який задекларував право російських підданих на вільне проведення зборів та утворення союзів.
Факт другий. Відновлення вільномулярського руху в Росії розпочав М. Ковалевський, масон 18 ст. посвяти союзу Великої Ложі Франції, яка працювала за Стародавнім та Прийнятим Шотландським Статутом.
Факт третій. Право відкриття лож в Росії М. Ковалевському надала Рада Великого Сходу Франції, тобто ложа іншої юрисдикції, ніж та, до якої належав М. Ковалевський. Відмінність між обома юрисдикціями полягала в обрядності (в Раді ВСФ вона була спрощеною) та в пріоритеті соціальних питань (Рада ВСФ) над просвітницькою роботою (союз ВЛФ). «В цьому відношенні, – зауважив А. Серков, – установка Великого Сходу Франції на активну участь в політичному житті країни була, поза сумнівом, близька новому поколінню російськихмасонів». Саме ця установка, додамо від себе, і стала першопричиною, яка в кінцевому рахунку детермінувала крах вільномулярського руху на російських та підросійських (за винятком Царства Польського та Фінляндії) теренах.
Факт четвертий. Дозволи від «материнської» ложі, тобто від ВЛФ, на відкриття лож в Росії М. Ковалевський привіз 1907. Після цього російська масонерія «розкололася на декілька частин».
Факт п’ятий. В Росії було створено 9 лож в юрисдикції ВСФ. Всі вони були розпущені в лютому 1910 р. Вони не мали свого статуту, їх офіційно не визнавали в світі, вони «забули про просвітницько-філософський бік своєї діяльності», «не спромоглися створити систему суспільно-політичного впливу масонства на життя в країні». За висновком А. Сєркова, «абсолютизація соціальної сторони програми Великого Сходу Франції перетворила його дочірню організацію (тобто ложі ВСФ у Росії. – Д. Я.) в замкнене політичне утворення, неспроможність якого була доведена часом».
Факт шостий. На «підросійській» території сучасної України в юрисдикції ВСФ були створені ложі:
– «Истина» (Одеса),
– «Кевская заря» (Київ; ложа створена «за активної участі» І. Лучицького та Ф. Штейнгеля),
– назва невідома (Київ).
Факт сьомий. Наприкінці 1909 р. до Києва приїхав один з лідерів автономістів у І Державній думі В. Обнинський, який «встановив тісні контакти із С Єфремовим». Саме ці контакти, правдоподібно, стали вирішальними для подальшої розбудови масонства на російських південно-західних теренах, тобто на більшості території сучасної України. Політична платформа цих домовленостей – боротьба за рівноправність всіх народів Росії та перебудову держави на федеративних засадах.
Факт восьмий. Організаційною та кадровою основою масонерії на «українських» теренах стала газета «Киевские отклики» та її співробітники: Г. Александровський, М. Василенко, С. Єфремов, І. Лучицький, В. Науменко, С. Петлюра.
Факт дев’ятий. Союз між обома юрисдикціями було укладено на капітулі 1908 р. Головою керівної Ради 18-ти став Д. Бебутов, першим наглядачем – М. Ковалевський.
Факт десятий. Під впливом Великого Сходу Туреччини, який сповідував активну участь в політичному житті країни, російська масонерія взяла курс на «огорнення влади людьми, які співчувають масонству».
Факт одинадцятий. На цей час кількість посвячених в російських ложах становила 100 осіб, членство 80-ти підтверджено документально; майже чверть всіх членів – члени партії «народної свободи» (конституційних демократів). Серед депутатів Державних дум всіх скликань «українцями» за походженням були А. Вязлов, І. Лучицький, М. Ковалевський, П. Чижевський, І. Шраг, Ф. Штейнгель.
Факт дванадцятий. «за наявності контактів масонське товариство та організація більшовиків не відчували взаємовпливів»; «гіпотеза про посвяту Леніна не може бути підтверджена документально, оскільки багато документів ложі L’Union de Belleville в Парижі не дійшли до нашого часу».
Факт тринадцятий. Новий масонський союз, який дістав назву Великий Схід Народів Росії (ВСНР), склався до літа 1912 р. на підставі об’єднання із ложами Шотландського Статуту та приєднання так званих «англійських» лож. ВСНР вже мав власну «конституцію» – «Положення про Орденську організацію». Головна мета – «прагнення до морального вдосконалення членів на ґрунті об’єднання їх зусиль в боротьбі за політичне звільнення Росії».
Факт чотирнадцятий. «В Києві переважали в організації люди, для яких етичні завдання стояли на першому місці».
Факт п’ятнадцятий. «ВСНР був створений як надпартійна організація»; поступово віддаляючись від чисто масонських завдань, російська організація вільних мулярів вже до 1915—1916 рр. набула характеру політичного об’єднання».
Факт шістнадцятий. Система масонських ступенів була скасована і зведена лише до двох – учня та майстра; система та принципи прийому змінена та спрощена; спрощений ритуал; допускався прийом жінок; скасована низка «офіцерських» посад.
Факт сімнадцятий. В період «розквіту» загальна чисельність лож ВСНР сягала не менш 47-х (350—500 членів), в т. ч. в Петербурзі – 16 (95 осіб), у Києві «мінімум» 8 (за іншими даними – 15—20), дві – в Москві, 17 – в провінційних містах, в т. ч. в Катеринославі, Одесі, Харкові та в смузі Південно-Західного фронту, який проходив територією сучасної України.
Факт вісімнадцятий. Першим «українським» масоном був І. Лучицький. До київських лож належали (в алфавітному порядку): Г. Александровський, З. Ахримович, В. Бажаєв, Д. Белінг, Л. Брилліант, М. Василенко, М. Воскресенський, А. Вязлов, A. Галіп, Д. Григорович-Барський, М. Грушевський, Д. Дорошенко, С Іванов, О. Ердман, С Єфремов, О. Зарубін, В. Затонський, B. Ігнатович, Г. Квятковський, В. Казановський, І. Кістяківський, В. Колокольцев, В. Константинович, О. Корчак-Чепурківський, В. Косинський, І. Красковський, Л. Лічков, В. Лозинський, І. Малютин, С. Маркотун, А. Марголін, Ф. Матушевський, К Мацієвич, В. Науменко, А. Ніковський, А. Нікольський, Д. Одинець, М. Пахомов, С. Петлюра, І. Полторацький, В. Прокопович, М. Радченко, А. Ржепецький, М. Синицький, В. Тишкевич (вірогідно), О. Саліковський, О. Семенцов, С. Синицький, П. Скоропадський, М. Славинський, Є. Слуцький, М. Терещенко (сумнівно), С Чебаков, М. Чубинський, П. Холодний, І. Шраг, Ф.Штейнгель, О. Шульгин, М. Шумицький.
В Одесі – С. Житков, В. Каган, Л. (Д) Крижановський, В. Чехівський, С. Шатуновський, М. Шпенцер (двоюрідний брат Троцького).
До цього списку слід додати діячів, які відіграли помітну роль у подіях на підросійській Україні в 1917—1920 рр. Це – І. Красковський (один з керівників ложі «Литва», член Білоруської соціалістичної громади, чільник УЦР та її Генсекретаріату), С. Стемповський (Велика Національна Ложа Польщі, міністр земельних справ в уряді Прокоповича).
Факт вісімнадцятий. Секретарями Верховної Ради були: М. Некрасов (до конвенту 1912 р. та в 1915 р.), О. Колюбакін (літо 1912 р. – кінець 1914 pp.), О. Керенський (1915—1996 рр.),
О. Гальперн (літо 1910 – грудень 1918 рр),
С. Балавинський (грудень 1918 – літо 1919 рр.),
І. Демидов (від літа 1919 р.).
Факт дев’ятнадцятий. З 442 депутатів IV Державної думи вільними мулярами в юрисдикції ВСНР було 20 осіб, які утворили в ній «державу в державі», «фракцію над фракцією» і активно впливали на її життя».
Факт двадцятий. ВСНР брав активну участь у підготовці заходів по усуненню імператора Миколи ІІ від влади, але «після рішучого протесту українських масонів було припинено роботу в ложах по підготовці перевороту центр заколоту перемістився до групи Кримова-Гучкова, які масонами не були… Очевидно, що не двірцевий заколот, ні Лютнева революція не були підготовлені таємним масонським центром.
Факт двадцять перший. Діяльність лож ВСНР «напередодні революції припинилась, залишилася лише група керівних діячів Верховної Ради», тобто «відбувся перехід від політичного масонства до політичної групи» у складі майбутніх провідників Тимчасового уряду О. Гальперна, О. Карташева, О. Керенського, О. Коновалова, М. Некрасова, М. Соколова.
Факт двадцять другий.
У першому складі Тимчасового уряду Росії масонами були 5 з 12 членів (О. Керенський, О. Коновалов, М. Терещенко, М. Чхеїдзе, О. Шингарьов).
У другому складі Тимчасового уряду з 15 міністрів 7 були масонами: О. Керенський, О. Коновалов, М. Некрасов, М. Скобелєв, П. Переверзєв, М. Терещенко, О. Шингарьов; серед заступників міністрів та урядовців – М. Авксентьєв, О. Дем’янов, С. Прокопович, Б. Савинков, Г. Сидамон-Еристов.
У третьому складі Тимчасового уряду з 18 міністрів масонами були десятеро: М. Авксентьєв, І. Єфремов, О. Карташев, О. Керенський, Ф. Кокошкин, М. Некрасов, С. Прокопович, Б. Савинков, М. Скобелєв, М. Терещенко.
У четвертому складі Тимчасового уряду масонами були О. Дем’янов, О. Карташев, О. Коновалов, О. Ліверовський, С Прокопович, М. Терещенко, що «свідчить про те, що вільні каменярі втратили контроль над ситуацією», «в цілому неможна говорити про вплив Великого Сходу Народів Росії на урядову політику». Основна причина цього – розкол всередині політичного вільномулярства з питання про ставлення до виступу генерала Корнілова.
Факт двадцять третій. «В 1917 р. центром масонських праць стає Київ».
Факт двадцять четвертий. На сьогодні відомі такі масонські ложі, в діяльності яких брали або могли брати участь відомі політики, в т. ч. діячі українського руху доби 1917—1920 рр.:
Вінниця
Ложа в системі Великого Сходу Народів Росії (ВСНР)
Катеринослав
Ложа в системі ВСНР
Київ
«Астрея». Ложа в системі ВСНР. Згадується в 1918 р.
Члени:
Василенко Микола Прокопович – достойний майстер в 1918 р.,
Одинець Дмитро Михайлович – прийнятий 1918 р.
М.П. Василенком.
«Единение». Виокремилась з ложі «Правда» в 1910—1911. Працювала в системі ВСНР.
Члени:
Єфремов Сергій Олександрович, перейшов з ложі «Правда»,
Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович,
Прокопович Всеволод Костянтинович, посвячений в цій ложі,
Чебаков Сергій Михайлович – перейшов з ложі «Правда».
«Заря». Працювала з 1910—1911 рр. в системі ВСНР.
Можливо, продовжувала роботу ложі «Киевская Заря».
Згадується 1916 р.
Члени:
Затонський Володимир Петрович – вийшов після 1916 р.,
Науменко Володимир Павлович – достойний майстер.
«Истина». Вірогідно, працювала в системі ВСНР.
«Киевская Заря». Заснована до лютого 1909 р. Працювала в системі Верховної ради російського масонства за системою Великого Сходу. «Приспана» разом з іншими ложами цієї системи.
Члени:
Вязлов Андрій Григорович. – секретар з дня заснування, член ложі по лютий 1910 р.,
Лучицький Іван Васильович,
Штейнгель Федір Рудольфович – достойний майстер (майстер-намісник) з дня заснування.
Невідома ложа, яка працювала, як і «Киевская заря», в союзі Верховної ради російського масонства в системі Великого Сходу. Відкрита влітку 1909 р., закрита з «приспанням» лож цієї системи в Росії.
Ложа «Правда». Виокремилась в 1909 або 1910 рр. з ложі «Киевская Заря». Працювала в системі ВСНР, виконувала функції місцевої (малої) ради.
Члени:
Вязлов Андрій Григорович,
Григорович-Барський Дмитро Миколайович – наглядач,
Грушевський Михайло Сергійович (з кінця 1909 р., виключений наприкінці 1914 р.),
Єфремов Сергій Олександрович,
Матушевський Федір Павлович,
Чебаков Сергій Михайлович,
Шраг Ілля Людвигович,
Штейнгель Федір Рудольфович – достойний майстер.
«Нарцисс». Заснована 1914 р. Працювала на підставі патента, який видала Велика Ложа Італії (Шотландський Статут). За деякими даними 1917 р. була перейменована в ложу «Нарцисс» та «З’єднані слов’яни». Під керівництвом ложі «Нарцисс» працювали майстерні «Соединенные славяне» (Київ), «Кирилл и Мефодий» (Полтава) та «Иордан» (Феодосія, 1914—1915 рр.). Їх діяльність невідома але, вірогідно, вони фактично не діяли.
Члени:
Галіп Артем Васильович,
Маркотун Сергій Костянтинович – достойний майстер з 1914 р. Масон 18-го ст.,
Скоропадский Павло Петрович (можливо).
Заснована біля 1917 р. членами «Зари». Працювала в союзі ВСНР. На одному з засідань був присутній С. Єфремов.
«Свет Правды» («Истины»?). Працювала біля 1912—1913 рр. в системі ВСНР. Можливо, одна ложа з ложею «Федерация».
Внаслідок українського сепаратизму її членів закрита місцевою масонською радою.
Члени:
Ніковський Андрій Васильович, посвячений в цій ложі,
Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович,
Прокопович Всеволод Костянтинович – оратор,
Чебаков Сергій Михайлович – достойний майстер.
«Св. Андрія Первозванного». Заснована як Велика Ложа України 17 січня 1900 (1902 р.) р. в Женеві. Визнана 1 квітня 1912 р. Великою Ложею Італії, працювала під її керівництвом.
Члени:
Левицький Андрій Миколайович, великий секретар, достойний майстер після Петлюри,
Петлюра Симон Васильович, достойний майстер після 1919 р.,
Скоропадський Павло Петрович (можливо).
«Совет Великого Востока Народов России». Обласна місцева рада ВСНР. (Народів Сходу Європи). Створена під час І Світової війни. В 1919 р. до цієї ради перейшли права Верховної ради.
Члени:
Одинець Дмитро Михайлович (з 1919 р.).
«Федерация». Працювала в союзі ВСНР. Виокремилась біля 1912—1913 рр. з ложі «Единение». Можливо, однойменної ложі в Санкт-Петербурзі не існувало, а члени останньої увіходили до ложі «Федерация» в Києві.
Члени:
Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович,
Прокопович Всеволод Костянтинович – перейшов з ложі «Единение».
Москва, Петербург
«Капитул Астрея» (?). Розенкрейцерський капітул 18-го ст. Заснований в травні 1908 р. З листопада 1908 р. працював під керівництвом Ради 18-ти. Припинив діяльність в зв’язку із закриттям лож союзу Великого Сходу Франції в Росії.
Члени:
Ковалевський Максим Максимович – 1-й страж Ради 18-ти з листопада 1908 р.
Москва
«Возрождение». Патент на відкриття отриманий М. Ковалевським 15 листопада 1906 р.
Члени:
Ковалевський Максим Максимович, член-засновник ложі, майстер-намісник, 1-й страж.
«Люцифер». Відкрита «московським центром», вірогідно розен-крейцерським капітулом «Астрея». Незабаром після відкриття закрита за зв’язок з антропософами.
Одеса
«Данте Алігієрі». «Італійська ложа». Приспана 1914 р.
«Звезда Востока». Працювала в системі ВСНР Згадується в 1912—1915 рр.
Члени:
Чехівський Володимир Мусійович (посвячений 1915 р.).
«Истина». Заснована в січні 1909 р. Працювала в системі ВСНР.
Харків
Ложа Союзу ВСНР
Члени:
Чубинський Михайло Павлович.
Південно-Західний фронт
Військова ложа. Працювала під керівництвом «московського» центру.
Члени:
Скоропадський Павло Петрович (посвячений 1915 р.).
Петербург
«Большая Медведица». Працювала в системі ВСНР.
Ложа Верховного Совета Великого Востока Народов России. Утворена 1910 р., її засідання відбувалися по жовтень 1917 р.
Члени:
Гальперн Олександр Якович – кооптований на конвенті 1912 р. Секретар з 1916 р., член ради по 1917 р.,
Григорович-Барський Дмитро Миколайович, кооптований до ради 1912 р., представник Києва в 1917 р.,
Карташев Антон Володимирович, 1914 – листопад 1917 рр.,
Керенський Олександр Федорович, 1912—1917 рр., секретар з літа 1916 р.,
Колюбакін Олександр Михайлович – секретар, голова ради в 1912—1914 рр.,
Коновалов Олександр Іванович, 1917 р.,
Некрасов Микола Віссаріонович, секретар ради до 1912 р. (за іншими даними – в 1912—1913 рр., з кінця 1914 р. до літа 1916 р.),
Чхеїдзе Микола Семенович, 1912—1917 рр.,
Чебаков Сергій Миколайович, делегат від Києва в 1917 р.,
Штейнгель Федір Рудольфович, голова(венерабль) з 1912 р.
Обраний виборником на конвенті 1912 р.
Ложа Гальперна. Відновлена 1910 р. О. Колюбакіним у системі ВСНР. Існувала до 1915 р.
Члени:
Терещенко Михайло Іванович (вірогідно).
Ложа Гегечкори. Спочатку входила до складу ВСНР. Можлива первісна назва «Северное сияние».
Ложа Гуревича. Працювала в системі ВСНР в 1914 р.
Ложа «Малая Медведица». Працювала в в системі ВСНР в 1912—1914 рр.
Ложа Мережковського. Створена в роки Першої світової війни за ініціативою Верховної ради ВСНР і працювала в його системі.
Ложа Никонова. Працювала наприкінці 1912 – на початку 1913 рр. в системі ВСНР.
«Полярная Звезда». Працювала під керівництвом Великого Сходу Франції з 15 листопада 1906 р. Інстальована 9 (22) травня 1908 р. Закрита 1909 р. За іншими даними «усиновлена» французькою ложею в 1919 р.
Члени:
Ковалевський Максим Максимович, достойний майстер, (майстер-намісник) Лучицький Іван Васильович.
«Роза». «Думська» ложа, яка об’єднувала членів IV Державної думи. Входила до союзу ВСНР.
Члени:
Керенський Олександр Федорович,
Колюбакін Олександр Михайлович,
Коновалов Олександр Іванович,
Некрасов Микола Віссаріонович,
Скобелев Матвій Іванович (введений до ложі М.С. Чхеїдзе),
Чхеїдзе Микола Семенович.
«Северное сияние». Заснована 1909 р., працювала в союзі Верховної ради російського масонства за системою Великого Сходу. Закрита одночасно з іншими ложами цієї системи в Росії.
«Федерация». Працювала з 1911 р. в системі Великого Сходу Франції.
Члени:
Марголін Арнольд Давидович (посвячений 1911 р.).
«Феникс». Заснована біля 1906 р. Працювала в союзі із Великою Ложею Франції за Шотландським Статутом.
Члени:
Ковалевський Максим Максимович, голова ложі.
Ложа Л. Чермака. Працювала в 1914—1917 рр. (до Лютневої революції) в системі ВСНР.
Ложа К. Черносвитова. Працювала в системі ВСНР до 1918 р.
Члени:
Марголін Арнольд Давидович.
Полтава
Ложа союзу ВСНР.
Факт двадцять п’ятий. Оцінюючи вже відомі дані, треба взяти до уваги розкол «українського» вільномулярства, який стався після повалення Тимчасового уряду більшовиками. Частина масонів (М. Грушевський, С. Петлюра, А. Ніковський, С. Єфремов та інші) пішли шляхом створення нелегітимної української держави (УНР) на засадах національної та соціальної сегрегації. Інші (С. Маркотун, П. Скоропадський, М. Василенко, Д. Дорошенко та інші) залишилися на платформі розбудови Росії на правових засадах легітимним шляхом – через скликання Установчих зборів. Частина вільних мулярів участі в політичних подіях зазначеного періоду не брала.
Складено за:
Русское масонство. Авторский сайт Андрея Серкова – http://samisdat.com/5/52-mason.htm
Серков А. История русского масонства ХХ века. В 3-х тт. Т. 1. – СПб.: изд-во им. Н. И. Новикова. – 263 С. – С. 103—257.
Назви лож подаються російською мовою.
Курсивом виділені цитати з розвідки А. Сєркова.
Данный текст является ознакомительным фрагментом.