Установчі документи Української Держави: оцінки сучасників

Установчі документи Української Держави: оцінки сучасників

Проаналізувавши докладно Грамоту та «Закони про тимчасовий державний устрій», Н. Єфремова підрахувала: 80 % їх положень були запозичені зі Зводу законів Російської імперії. На підставі експертного висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що рукописні правки на проекті Основних законів Української Держави, підготовленому Палтовим, належать не одній, а кільком особам, і виконані вони не Скоропадським. Під час Гетьманату, – констатувала Н. Єфремова, – було підготовлено три проекти Конституції Української Держави. Два з них визначали Україну як суверенну самостійну державу з неподільною територією. Громадянам надавалися і гарантувалися широкі та рівні політичні й соціальні права, позбавити яких міг тільки суд. Громадянам Основний закон гарантував захист від свавілля посадових державних осіб. Ці «проекти… були пронизані ідеями парламентаризму та правової держави і хоча вони не зовсім відповідали поглядам Гетьмана, передусім у галузі розподілу влади і компетенції голови держави, головною метою якої було забезпечення стабільної системи управління, міцної влади, а також – загальних прав та свобод людини».

Гетьманська Конституція, – вказує дослідниця, – зазнала значних впливів ідей М. Міхновського, а саме:

розподіл України на землі,

скасування приватної власності на сільськогосподарські угіддя,

становий поділ людей,

закріплення недоторканності особи,

заперечення постійного війська.

Встановлені і «серйозні» проблеми Основного закону – не закріплювались стабільна виконавча влада та майнові права громадян[106]. Але, попри це, підкреслюємо спеціально, ухвалення та обнародування Грамоти та тимчасової конституції демонструвало принципові наміри нової влади повернути країну до нормального, упорядкованого, мирного та безпечного життя.

Данный текст является ознакомительным фрагментом.