Конституція нового режиму

Конституція нового режиму

За свідченням Гольденвейзера[93], Палтов підготував також і проект законів про тимчасовий державний устрій України, які правили за Основний закон впродовж усього терміну існування гетьманського режиму. До слова, сам гетьман оцінював свою законотворчість на конституційному ґрунті не дуже високо. Але, сказати правду, свою першу системну помилку, якої він припустився тими днями, він, вочевидь, помітив занадто пізно – на еміграції. Розповів він про неї у таких словах: «В Грамоті моїй я писав, що голова ради міністрів призначається мною і мені представляє списки міністрів на моє затвердження і вже весь склад ради міністрів відповідальний переді мною. Складаючи Грамоту, спершу я цього не бажав, і лише в останню хвилину, перед тим як підписати Грамоту і здати її до друку, я погодився на це… Я особисто вважаю нині,– читаємо в його спогадах, – що зробив велику помилку… Я переконаний тепер, що робота йшла б тоді значно швидшим темпом, не було б відхилень від наміченої мною політики. Це більш відповідало ідеї диктатора, в якого зосереджується вся влада, а оскільки я відразу потрапив до рук ради міністрів, де партійність відігравала велику роль, та чи інша комбінація числа голосів давала іноді випадковий напрям з основних питань»[94]. Пропустивши можливість встановити жорсткий авторитарний режим, гетьман, зрештою, підписав вирок своєму режимові вже в перші дні його існування.