Конституція нового режиму – оцінки

Конституція нового режиму – оцінки

Пізніші дослідники та мемуаристи, ясна річ, оцінювали творчість Палтова на конституційному ґрунті інакше і по-різному. Серйозних оцінок уникали, говорили, здебільше, про дрібниці. Більшість фахівців та мемуаристів, головним чином націонал-соціалістичної орієнтації, доводили очевидне – нелегітимність нового режиму, забуваючи при цьому вказати на абсолютну нелегітимність та незаконність режиму УНР. Одні, наприклад, вважали, що згадані закони є не чим іншим, як «тимчасовим статутом нового режиму».[95]

Інші на повному серйозі переконували, що, хоча демократичний режим був замінений на одноосібну диктатуру, «з формально-правного боку назва У.Н.Р. залишилася в законній силі за нового режиму», що гетьманська конституція «формально визнавала установлену Конституцією УНР суверенність українського народу». Вказували і на те, що після 29 квітня абсолютна більшість законів УНР (крім приватної власності) залишилася в силі[96], а завдяки гетьманові і його новим основним законам ратифікація Берестейської угоди пройшла без будь-яких застережень.[97]

Натомість найактивніший ненависник нового режиму – Микита Шаповал – виразів, як завжди, не добирав. «Росіян, жидів і зрусифікованих малоросіян, якими були наповнені міста, – писав він, – казив сам факт української державності, якою б вона не була. І от вони задумали факт знищення української державности при допомозі німецького війська, що було тоді на Україні…». «Нову організацію названо «українська держава», – читаємо далі,– скасувавши УНР і все законодавство та організацію Центральної Ради… Гетьманщина, виступивши проти Української Республіки, цим зазначила, що вона виступає проти української держави»[98]. Коментувати це мракобісся та невігластво не випадає…

Данный текст является ознакомительным фрагментом.