Цінності й дорогоцінності

У дитинстві в мене була купа дорогоцінностей!

Стільки, що батьки наполегливо благали позбутися хоча б половини з них.

У старому бабусиному ридикюлі зберігалися діаманти, у коробці з-під маминого взуття – смарагди, рубіни й топази, а ящики були вщерть забиті «найціннішим» – камінням, що впало з Місяця і Марса!

– Що в тебе тут? – питали подруги.

І я гордо відповідала:

– Дорогоцінності!

І вони зомлівали від захвату, перебираючи уламки розбитих філіжанок, зелені й коричневі скалки від пляшок і дивні камінці, підібрані на берегу моря.

Але ні в кого з нас не було й найменшого сумніву, що це – справжні дорогоцінності. Бачите, я і зараз не беру це слово в лапки!

Нитками й металевими дротиками ми прикручували ці скалки та камінці до пальців і почувалися королевами.

Аж доки одна зі старших дівчат не прийшла до нашого королівства зі справжнім перстеником на пальчику. І жорстоко висміяла наші саморобні прикраси, пояснивши, що (вочевидь, так сказала їй матуся) тільки справжнє золото має цінність.

Звісно, вона мала рацію.

Як з’ясувалося пізніше, у дорослому світі, тебе можуть добре зустріти лише «по одежі» й по тій кількості «золота-діамантів», які ти маєш у своєму здобутку.

І все ж таки наші міркування з цього приводу розійшлися…

Адже одна справа – обвішати себе дорогоцінними дрібничками й зовсім інша – почуватися в них щасливою. А друге можливо лише тоді, коли ця «дрібничка» несе в собі закодовану інформацію твого чи чужого життя. Мабуть, тому існує поняття «родинної реліквії», котру передають від покоління до покоління. І тоді заповітна скринька, котра є чи не в кожної жінки, перетворюється на… родинний літопис.

Ось цей золотий годинник ознаменував твоє народження, а цим перстеником тебе – всією родиною! – привітали із закінченням школи, а ці кульчики – на честь закінчення університету, а золоте сердечко… Власне, нехай це залишиться таємницею. Адже дорогоцінності мусять зберігати не тільки твої, але й чужі таємниці.

По-справжньому цінне лише те, про що ти згадуватимеш довгі роки, а сама річ – лише знак і нагадування того, що відбулося у житті. І про що варто пам’ятати. І не тільки тобі…

В одних мертвим вантажем, «про чорний день», лежать кульчики й ланцюжки з необрізаними цінниками, як знак «вдалого капіталовкладення». Інші, надягнувши на палець старовинний перстень, відчують біля себе дихання вічності, згадають бабусю та її урочисту, трохи сором’язливу промову, котра супроводжуватиме все життя.

Речі мають здатність жити довше, ніж їхні хазяї, переходити з рук до рук, здійснювати подорожі в часі – як золоті змійки цариці Нефертіті, як алмаз англійської династії «Кохінор» або діамант «Регент» з корони Людовиків. У яких – ого! – який родовід. Але повірте, бабусин перстеник для вас матиме не меншу цінність.

І ось ще що…

Ми звикли довіряти розтиражованим фразам великих світу цього, не замислюючись над їхньою суттю. Прекрасна білявка Мерилін Монро якось необережно зронила слова про те, що «кращі друзі дівчини – діаманти». Переживши сотні розчарувань, назавжди схована під маскою «секс-символа» і, зрештою, лишившись на самоті зі своєю красою і нереалізованим талантом серйозної актриси, вона, певно, мала право на цю гірку фразу.

Адже в тяжку хвилину «друзі» їй так і не допомогли…

Данный текст является ознакомительным фрагментом.