Жлоб у собі

Жлоб у собі

Людина іноді почувається в цьому світі не надто впевнено, відчуває страх перед зовнішніми агресивними речами й тому потребує образу ворога. І починається поділ: це ось — мої, у вишиванках, а це — чужі, в трєніках. Ми говоримо про негативні характеристики людини, вишукуємо їх в інших, не помічаючи чогось подібного в собі. Не надто по-християнськи виходить, одним словом.

Я не вмію шукати зло в чомусь іншому: в суспільстві, оточенні, в зовнішньому світі — я схильний його шукати насамперед у собі. Тому сказав би так: не шукайте жлобства в комусь іншому, шукайте жлоба в собі. Ви його, швидше за все, знайдете. От я можу, наприклад, зажати якісь гроші... не чужі, ясна річ, свої. Ось мені шкода їх витрачати, бо жлоб у кожному з нас час від часу прокидається. Тому що він у кожному з нас живе. І доволі комфортно почувається, доки ми героїчно тавруємо жлобство довкола себе.

Той, хто шукає ворога, завжди його знаходить. І це доволі сумнівна стратегія і тактика — бачення ворогів у людях, яких називають жлобами. Думаю, що вони є лише продуктом системи і проблема в системі, а не в тому, що хтось слухає не ту музику, поводиться не так, як тобі до вподоби. Чи можна зламати систему? У будь-якому разі можна спробувати. Принесе це успіх чи не принесе — не так важливо, але якщо ця система тобі не подобається, то нормальна реакція — у спробі протистояти їй.

Система ж насправді складається з різних складників. Ми починаємо боротися між собою, ми намагаємось один одного побороти чи подолати, а насправді все це діє на користь системі, яка на нас заробляє свої дивіденди. І на «жлобах», і на тих, хто з ними бореться.