Смерть автора і смерть накладу
Смерть автора і смерть накладу
У 60-ті роки з’явилося в нас гроно модерних письменників, та це жалюгідна кількість насправді, понад те, не всі з них виправдали своє призначення.
Нам усім пощастило, що маємо Валерія Шевчука, творчість, хоч його належно не оцінили сучасники, але для мене щастя — його знати і бачити. Це людина, яка думала не лише про себе і свою творчість, а й займалася поверненням до читачів забутих письменників, відкрила цілий пласт барокової української поезії.
А ще він ніколи не відмовлявся від спілкування з молодшими і початківцями. Я йому слав свої недруковані твори і завше отримував ґрунтовну рецензію.
Отже, на ту пору добрих українських письменників було у порівнянні з іншими європейськими літературами мало. Взагалі, за часів Союзу було проблематично знайти тексти багатьох авторів і прочитати, зате жадоба до читання відчувалася, і величезна, бо ж не було засилля телеканалів, як тепер, ще не мали Інтернету. Преса теж обмежувалася декількома серйозними виданнями, сьогодні — друкованої продукції багато — одноманітної, заполітизованої, низькоякісної. Тоді люди більше читали, книжки ж видавали 100-тисячними, а то й мільйонними накладами.
Моя перша книжка прози у 1990 році вийшла 65-тисячним накладом і швидко продалася. У 1992 році «Діви ночі» мали 40-тисячний наклад, а в 1995-му — 25-тисячний. А які наклади мали журнали! «Дзвін» — 150 тисяч!!!
Сьогодні ж більшості українців грошей на якісні книги не вистачає.