Дилетантство як професійне жлобство

Дилетантство як професійне жлобство

Кількість симулякрів на один квадратний сантиметр телеекрана просто зашкалює. Всі ці талант-шоу, всі ці гламурні передачі, всі ці веселі, безпроблемні телеведучі, пардон, «зіркі», справді «зносять» пересічному глядачеві мізки. Життя — це важка, виснажлива річ. Для того, щоб чогось у ньому домогтися, треба па-хати, пахати і пахати... Телевізор натомість моделює зовсім іншу ситуацію: навіщо важко і тяжко «пахати», коли можна засвітитися на екранах і вхопити долю за хвіст.

На жаль, у телевізорі майже ніколи не показують і не відстежують долі тих, хто наразився на це щастя — «стати зіркою на день». А дарма: депресії, поламані долі, розбиті родини, понівечені мрії та сподівання, і суїциди — ось платня за такий легкий успіх. Важливість ПРОФЕСІЇ нівелюється. Чомусь ні в кого, хто сідає в літак, не виникає думки піти до кабіни пілота і сказати: «Пілотувати я вмію не гірше за тебе!». Але ті ж самі слова з легкістю можна сказати співаку, артисту, журналісту, письменнику і будь-якій іншій людині, чия професійна діяльність відбувається в ділянці так званих суб’єктивних (творчих) галузей, які не підпадають під чіткі оцінки/ критерії фаховості. А тому тут вправно маніпулюють різного калібру шахраї. І ось, будь ласка, за гроші наймається роздутий штат консультантів, піар-директорів, стилістів, візажистів, режисерів, інтелектуальних рабів — і створюється певний «продукт». Так народжуються сонми невідь-звідки взятих артисток, співачок, галеристок та політиків, експертів, редакторів модних журналів, культуртрегерів, інших «ньюзмейкерів» і тролів, які збурюють інформаційний простір своїми міазмами.

Жлобська атмосфера дилетантства та непрофесійності заповнює все довкруж...

Але найбільшим симулякром в Україні є сама Україна.