Констатація

Констатація

Згадана резолюція УЦР запровадила в поточний політичний обіг Російської держави, але насамперед на території принаймні дев’яти її південно-західних губерній, низку принципових політико-правових категоріальних інновацій, як-от:

– «український народ»,

– «український народ» = «український трудовий народ»,

– «інтереси українського трудового народу» = «скликання Українських Установчих зборів»,

– Генеральний секретаріат = «найвищий народоправний орган Українського народу, його найвища влада»,

– Головне завдання ГС – «представити доклад» про Українські Установчі збори.

На принципові вади цитованих документів звернув увагу С. Благовісний. Дослідник серед іншого указав:

– оцінка резолюції УЦР від 26 червня, яка позиціонувала ГС «найвищим народоправним органом українського народу і його найвищою владою <…> викликає сумніви, бо і «де-юре», і «де-факто» не відповідало дійсності»;

– Декларація ГС «в цілому його компетенцію та деяких секретарств залишила нез’ясованою»;

– Генсекретаріат мав подвійну підпорядкованість – перед УЦР та петроградським урядом, але «в справах державного управління мав діяти як орган Тимчасового уряду і бути перед ним відповідальним»;

– ГС «оголошувався не урядом автономної України, а вищим органом управління краю» (підкреслення наше. – Д. Я.);

– «УЦР залишалася дорадчим і виборним органом, від якого залежало (підкреслення наше. – Д. Я.) формування ГС».[118]

Данный текст является ознакомительным фрагментом.