II

…Маріо, після того як відстояв зі своїм прапором на Майдані і отримав у подарунок пробиту кулею каску, сказав: «В Європі звикли до того, що свобода – це само по собі. В її повітрі, що стало солодкавим і давно вже втратило для багатьох свій гіркий присмак, ми роздобріли і розжиріли, ніби поснули, мов кури в курятнику. Затишок заколисав нас.

Ми зовсім забули, що за свободу треба боротися. Ви нам це нагадали. Дякую!»

В Анжели свята не вийшло.

Дуже переживала, що в центрі столиці не стоїть новорічна «йолка».

Це «непорядок».

«Йолка» має бути!

І порядок.

І манікюр.

Од зустріла на Майдані Новий рік.

Розсилала свої статті по світах.

Не заснула жодної ночі.

Стала своєю в кожному наметі.

Щоранку віталася: «Слава Україні!»

І досить вправно навчилася співати «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…»

Анна боїться НАТО!

Адже на власні вуха чула, що скоро тут все буде НАТО!

Вона так і каже: «От прийде Нато…»

Сусідки сумно підхоплюють: «…і всіх нас поріже. Воно ж таке…»

Бернар досі не зняв з шиї «революційного» шалика – ходить Брюсселем і його зупиняють на кожному кроці.

Просять продати…

Вова, загалом, людина не зла.

Смерть для нього, ну, це як символ.

Він лише уявляє таку метаморфозу: ось ти стоїш навпроти живої людини, а потім – раз! – натискаєш на якийсь там гачечок – і людина падає до твоїх ніг.

Як у кіно.

Як у комп'ютерній грі.

І тобі одразу зараховується сто балів!

…Суі після Києва все ж таки вирушила до Москви і відписалась так: «Якби я не побувала у вас, я б ніколи не могла мати об'єктивної картини того, що відбулося. Світ – за вас!»