2. Дискредитація Президента

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

2. Дискредитація Президента

Вже після Помаранчевої революції коаліція «Наша Україна» на чолі з Віктором Ющенком перетворилася на політичну партію. Партійний квиток під № 1 отримав її фактичний засновник і лідер Віктор Ющенко. Добре розуміючи, що ця політична сила має велику суспільну вагу і стоїть на перешкоді до здобуття влади, Ю.Тимошенко де тільки може намагається забити побільше клинців у середовище «Нашої України». Це вона особисто робить регулярно і системно. Вслід за нею подібне чинять по всій Україні бютівці, наївно вірячи у те, що роблять добро Україні. Але хіба може бути добро українцям від такої настанови Юлії Володимирівни: «Я кажу відверто: буду все робити для того, щоб мінімізувати відсотки, які візьме «Наша Україна» у Верховній Раді». [72] Це кредо Ю.Тимошенко озвучила на зустрічі з виборцями у Полтаві. Але це не лише лозунг — то найголовніша партійна програма її теперішньої діяльності. Саме крізь призму цієї позиції Ю.Тимошенко потрібно розглядати всі її дії, що стосуються газової кризи та звинувачень нею у державній зраді українського уряду голосування за його відставку та інших дестабілізуючих дій. Саме деструктив і дестабілізація ситуації в державі спрямовані на підрив авторитету «Нашої України» і Президента. Чим гірше «Нашій Україні», тим ліпше Ю.Тимошенко та її полум’яним соратникам — М.Бродському і О.Турчинову. Ліпше тому, бо вони зможуть більше «відкусити» і «відірвати» голосів виборців — симпатиків Ю.Ющенка і «Нашої України».

Відверто і нахабно воюючи з «Нашою Україною», Ю.Тимошенко, як дивовижно блискуча політична акторка, вдається до неймовірних витівок, аби розчулити і прихилити на свій бік прихильників Віктора Ющенка. Ось цьому незаперечне підтвердження: «Зараз мені дуже важко тому, що немає поруч Віктора Андрійовича Ющенка», — плачеться Ю.Тимошенко виборцям. А далі вона нічуть не соромлячись, заявляє: «Тепер Віктор Ющенко має підтримати мене у боротьбі з Януковичем, так само, як я підтримала його під час президентських виборів». Як кажуть, у таких випадках в народі: «Ні тобі сорому, ні встиду, ні жодної ганьби!».

За цією схемою Ю.Тимошенко діє на всіх своїх зустрічах з виборцями. Мета таких дій очевидна — облити помиями соратників Президента, посіяти недовіру до них у народі та перетягти якомога більше прихильників В.Ющенка на свій бік. Мовляв, після виборів я неодмінно його підтримуватиму.

Відверта нещирість, нахабні лицемірство та фарисейство проглядаються майже щоденно, якщо не щогодинно. Ось ще приклад. Відповідаючи на запитання журналіста «5-го каналу», чи діяла б вона так само, якби час повернувся назад, Ю.Тимошенко відповіла: «Я б так само не давала оточенню Президента грабувати Україну». [73]

Такою фразою Ю.Тимошенко підло і лукаво лиє помиї на самого Президента, бо він згаданий прямо, а жодних інших прізвищ не названо. Не вказано і фактів цього «грабування».

У цей же час Ю.Тимошенко виставляє себе у ролі захисника України від невідомого «грабунку», а насправді Україну слід захистити від неї, її підступності і фарисейства, бо за весь час цієї довготривалої демагогії ні вона сама, ні її соратники не надали жодного доказу на підтвердження своїх жахливих звинувачень.

Юлія Тимошенко та її сподвижники М.Бродський і О.Турчинов сподіваються, що українці до виборів не встигнуть розібратися у їх хитро продуманій підступності, але вони помиляються. Ось цьому підтвердження. «Слово «Просвіти» 19 січня опублікувало досить зворушливий лист Віри Ярославенко із Коломиї до Володимира Яворівського. У цьому листі, зокрема, написано: «Чого варте словосполучення «оточення Ющенка»… а слова Юлії Тимошенко: «Там руки під столом щось тирили…» Та жоден суд не підтвердив цих жахливих звинувачень на своїх соратників. І більше зла Україні не зробив кучмівський режим, ніж ті наговори, бо Ви вбили віру народу (виділено автором — Д.Ч.). За всю історію України такого скандального уряду, ніж попередній, не було. Брязкальця, шмаття, інтриги і вічно хтось заважав. Але чомусь по-вашому керівник уряду не винен, а винне «оточення», тільки не знати чиє». [74]

Юлія Тимошенко відверто взяла собі за мету моральну дискредитацію Президента України та близьких до нього людей, яких вона завжди і скрізь навмисно іменує негативним терміном «оточення». 26 січня 2006 року Ю.Тимошенко артистично закликала до єдності помаранчевих і одночасно вимагала очистити Президента від «його оточення». Фарисейство на кожному кроці!

«А вся суть боротьби із «Нашою Україною» зводиться до банального — у випадку її перемоги на виборах всі прожекти Ю.Тимошенко та її соратників М.Бродського і О.Турчинова про здобуття повної влади в Українській державі стають нездійсненними і недосяжними.

Розкол помаранчевої команди дійсно болісно пройшов по серцях і надіях людей, особливо тих, хто стояв на Майданах України, хто відстоював своє право вільно обирати владу, право на правду, свободу і справедливість, право бути не обманутим і не обкраденим бандитами при владі та олігархами в парламенті. Символом цієї святої боротьби за Богом дані права став Віктор Ющенко. Прекрасно усвідомлюючи цю обставину, Ю.Тимошенко тому прилюдно й демонструє свою прихильність до В.Ющенка… з каменем за пазухою.

Під час виступу 9 вересня 2005 року у прямому телеефірі на каналі «Інтер» Ю.Тимошенко сказала: «Після революції я не змінювала своєї позиції та моралі». Мабуть, це є святою правдою — такою вона була завжди.