V. БРОДІННЯ

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

V. БРОДІННЯ

1. Гуртування соратників

Безумовно, що гострий конфлікт довкола Нікопольського феросплавного заводу, скандальний виступ М.Бродського на 5-му каналі та ситуація в секретаріаті Президента стали предметом пильного розгляду Ю.Тимошенко, О.Турчиновим і М.Бродським. Про що вони насправді говорили, ця трійця, мабуть, нізащо не признається, однак деякі їх подальші дії багато про що свідчать та відкривають завісу таємничості.

Виступ М.Бродського у прямому ефірі 1 вересня дивилася дружина О.Зінченка Ірина і в цей же вечір вона йому зателефонувала, розхвалювала його та подякувала за «державницьку позицію». У подальшому цей факт підтвердили і М.Бродський, і О.Зінченко. Треба думати, що таким чином між ними була встановлена духовна близькість. Розпочату М.Бродським справу скандалу в так званому «оточенні президента» у подальшому підняв на значно вищий рівень О.Зінченко.

2. Заява Ю.Тимошенко на засіданні Кабміну

Вранці 3 вересня прямо на засіданні Кабінету Міністрів України Прем‘єр-міністр України Юлія Тимошенко приголомшила всіх заявою, що російський бізнесмен Абрамов особисто повідомив їй про те, що він дав хабар у розмірі 50 млн. доларів секретарю Ради Національної безпеки і оборони України Петру Порошенку і голові фракції «Нашої України» у Верховній Раді України Миколі Мартиненку. Члени уряду і присутні були шоковані такою новиною. Фактично Ю.Тимошенко своїми словами підтвердила достовірність звинувачень, висловлених її радником М.Бродським двома днями раніше по «5-му каналу».

Такі дії Ю.Тимошенко вражають хоча б тому, що вона 2 вересня відмежувалася від оприлюднених М.Бродським звинувачень і навіть заявила про це Президенту. Що ж сталося впродовж однієї доби, аби так змінити і свою позицію, і заперечити свої ж слова? Якщо Юлія Володимирівна чесна і принципова, то чому вона не проявила солідарності з М.Бродським вже 2 вересня? Чому не мобілізувала на боротьбу із корупцією СБУ, яке тоді очолював її вірний соратник Олександр Турчинов? І нарешті. Навіщо так примітивно діяти прем’єру на засіданні уряду? Цілком зрозуміло, що 3 вересня 2005 року Юлія Тимошенко пішла ва банк. Вона кинула на терези своєї так жаданої перемоги все, що мала. Але те, що вона мала, виявилося пшиком.

Голова фракції «Наша Україна» Микола Мартиненко, обурений отриманою інформацією, негайно розшукав і зв’язався телефоном із Абрамовим, а той здивовано відповів, що нічого подібного він Юлії Тимошенко не говорив.

3. Відставка Держсекретаря

У цей же день, 3 вересня 2005 року, прес-служба Секретаріату Президента поширила у ЗМІ інформацію про те, що О.Зінченко написав заяву про відставку з посади Державного секретаря. Одночасно була анонсована його прес-конференція, яка мала відбутися в інформаційному агентстві «Інтерфакс» 5 вересня о 15 годині.

Дізнавшись про це, Президент України попрохав О.Зінченка не виходити на прес-конференцію, поки він з ним не переговорить з усіх питань. О.Зінченко дав з цього приводу слово, але наполіг на відставці. Тому Президент підписав указ про відставку у цей же день о 17 годині.

4. «Розгуляй»

За отриманою автором цих рядків із кількох джерел інформацією, 3 вересня ввечері київський ресторан «Розгуляй» став місцем тусовки Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко, голови СБУ О.Турчинова, радника прем’єр-міністра М.Бродського, екс-держсекретаря О.Зінченка та деяких інших діячів. У зустрічі також брав участь давній товариш Ю.Тимошенко російський бізнесмен Дмитро Босов, до речі, співвласник Нікопольського феросплавного заводу і одночасно — представник іншого відомого російського бізнесмена і політика Бориса Березовського. Очевидці розповідали, що переговори здебільшого проходили у білому легковому автомобілі, у якому сиділа Ю.Тимошенко, почергово запрошуючи туди колег. Про що вони розмовляли, невідомо. На цю зустріч запрошували і першого помічника Президента України Олександра Третьякова, але він до них не поїхав. Згодом Юлія Володимирівна заперечувала свою участь у цій зустрічі і стверджувала, що там її взагалі не було. У щирість цих слів такої кришталево чесної і бездоганно правдивої людини, як Юлія Володимирівна Тимошенко, треба, мабуть, вірити. Однак не знаю, що тоді робити з розповідями очевидців.

Вважаю, що у такій поважній зустрічі немає нічого поганого — могли б усі і за стіл сісти, випити по чарчині після такого напруженого робочого дня. Оскільки цей факт різко заперечувався на нараді в Президента, то тут одне з двох — або такої зустрічі дійсно не було і очевидці щось наплутали, або ж на цій зустрічі обговорювали те, що не повинно стати відомо іншим, тому її факт так сильно намагаються заперечити.

Однак, тут є одне «але». Юлія Тимошенко в Кабінеті Президента готова була клястися на іконі, що вона із О.Зінченком перед його скандальною прес-конференцією не лише не зустрічалася, а й взагалі давно не бачилася. Проте, 20 вересня цього ж року в інтерв’ю «Українській правді» Юлія Володимирівна фактично визнала факт своєї зустрічі із О.Зінченком саме напередодні його скандальної прес-конференції. Це випливає із її слів: «Я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку[9]».* Залишається лише вияснити два питання. По-перше. Якщо не під рестораном «Розгуляй», то де саме Юлія Володимирівна «переконувала Олександра Олексійовича»? І друге: коли це сталося? Але як би там не було, такий факт таки мав місце. Тоді навіщо була потрібна ікона?