І. ЛОКШИНА НА ВУХА ВИБОРЦЯ

Юлія Володимирівна Тимошенко аж ніяк не є щирою і відкритою особою — вона завжди щось приховує, замовчує, перекручує. Прикладів — хоч греблю гати.

Взяти хоча б її походження та національність батьків. Чому це приховувати, писати по різному у пресі та книгах? Чому не сказати так як є — прямо і чітко?

Або таке. У прямому ефірі ТРК «Київ» 14 січня 2006 року на запитання ведучого Василя Зими: «Коли Ви вперше вступили в політичну партію?» Юлія Володимирівна відповіла: «В партію «Батьківщина» вже в дорослому віці.» Але ця відповідь є неправдивою, бо Ю.Тимошенко ще раніше була одним з найактивніших членів «Громади»: вона займала посаду першого заступника голови партії Павла Лазаренка і навіть очолювала тіньовий уряд цієї політичної сили.

Таких речей Юлія Володимирівна не могла забути. То навіщо ж говорити неправду? На мою думку, Ю.Тимошенко спробувала замовчати цей факт, щоб через нього бува не вийшли на більш резонансне: коли у Павла Івановича Лазаренка розпочалися неприємності і він вимушений був залишити Україну, Юлія Володимирівна Тимошенко разом із Олександром Валентиновичем Турчиновим та деякими іншими громадівцями кинули шефа та створили у 1999 році нову партію — «Батьківщина», яка на відміну від опозиційної до режиму Кучми «Громади» задекларувала йому повну підтримку.

Але ведучий був наполегливим і перепитав: «А в Комуністичній партії Ви не були?».

А ось відповідь Ю.Тимошенко: «Так, комсомолкою була».

Знову неясно — якщо взяти до уваги ствердне «так», то виходить, що Ю.Тимошенко була членом КПРС. Але коли повірити словам: «Комсомолкою була», то виходить, що ніби й ні. Але виникає запитання: цілком доросла людина (на час розвалу СРСР Ю.В.Тимошенко виповнився 31 рік), не знає різниці між членством у КПРС і ВЛКСМ? Зрештою, членство в КПРС аж ніяк не може служити надто великим гріхом.

У цій же програмі на запитання: «Ваше перше офіційне місце роботи?» Юлія Володимирівна відповіла: «Це було військове підприємство в Дніпропетровську, яке відносилося до Міністерства оборони». Може й так, але довідники подають першим місцем роботи Юлії Володимирівни Дніпропетровський машинобудівний завод ім. В.Леніна, на якому вона працювала інженером-економістом з 1984 до 1988 року і звідти перейшла у 1989 році у бізнес.

Вкрай нещирими є і такі слова Ю.Тимошенко, сказані 14 січня 2006 року у прямому ефірі ТРК «Київ»: «Коли приходить великий капітал в політику, він абсолютно не може зупинитися заробляти. І тоді нема бюджету, тоді нема заробітних плат, тоді нема нічого, що дає людям нормально жити. Не може великий капітал одночасно бути владою в Україні».

Виявляється, що Юлія Володимирівна чудово знає наслідки діяльності великого капіталу у політиці. Я цілком погоджуюся із цими словами, але хочу запитати: «Якщо лідер БЮТ так добре розуміє цю проблему, то чому в очолюваному нею списку так багато бізнесменів? У першій сотні їх аж 38! І це незаперечний і не спростований факт. Звідси напрошується висновок: Ю.Тимошенко людям говорить одне, а насправді чинить навпаки. Невже сподівається на те, що ніхто не співставить елементарне, не порівняє слово і діло? Аби так говорити і діяти, потрібно бути… Як ви, шановні читачі, думаєте?

Між іншим, після вищенаведеної повчальної фрази Ю.Тимошенко щодо великого капіталу в політиці, ведучий Василь Зима не витримав і запитав: «Але ж ви теж мали великий капітал, коли прийшли до влади?»

На це пряме запитання Юлія Володимирівна не зуміла знайти простої і чіткої відповіді. Ось що вона сказала за відеозаписом: «Але я потім заради того, щоб мати можливість робити таку політику, як я роблю, я дала можливість Кучмі та його зграї, заради, щоб залишити свої політичні позиції, знищити все, що було у моєму житті. Тому я для себе вибір зробила. Тому сьогодні, як би ми не намагалися приборкати, а закинути мені нема чого. І, до речі, я вам скажу, що багато людей, після того, як рік прожила нова влада, питають, а скажіть, будь ласка, а чим ви відрізняєтесь від Януковича всі».

Наголошую! Це дослівна відповідь Ю.Тимошенко на явно незручне запитання про її великий бізнес. По-перше, відповідь вкрай заплутана, розхристана і нелогічна. По-друге, замість прямої відповіді Ю.Тимошенко, посилаючись на якихось невідомих людей, сама задає запитання, чим всі теперішні представники влади відрізняються від Януковича. Можливо, Юлія Володимирівна цю різницю не бачить — так буває у дуже близьких за духом осіб. Але я думаю, що елементарна людська порядність представників нової влади очевидна всім. Тепер за українську владу мені не соромно. Це перше. І друге. При Кучмі і Януковичу прямий телеефір з політиками був практично неможливим! А тепер щодня і по всіх каналах. Україна при новій владі нарешті здобула давноочікувану Свободу і Демократію. І всі вже зрозуміли, що конституційне положення: «Єдиним джерелом влади в Україні є народ», — стало нормою повсякденного життя. І народ вже не той, ким він був за попереднього режиму — він встав з колін і вже ніколи на них не впаде. І всі, хто тепер при владі, на відміну від попередників, до народу прислухаються і від нього залежать, а не навпаки. Оце і є головна різниця. А ви її як пояснюєте людям, шановна Юліє Володимирівно?

Наступна, м’яко кажучи, дуже дивна неточність. У цій же передачі «Телепресклуб» ТРК «Київ» Ю.Тимошенко заявила: «Наша партія з 1997 року першою програмною позицією має роз’єднати владу і капітал». В одній фразі і стільки неправди! По-перше, партія, яку очолює Ю.Тимошенко — Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» — була створена не у 1997, а в 1999 році. По-друге, у 1997 році Ю.Тимошенко займала посаду першого заступника голови партії «Громада». По-третє, положення щодо роз’єднання влади і капіталу у програмах партій «Громада» і «Батьківщина» відсутні начисто — ви їх там днем з вогнем не знайдете! Не ті люди їх створювали і зовсім не для того! По-четверте, як говорилось вище, сам виборчий список БЮТ, особливо його перша сотня, у якій переважають усіх мастей бізнесмени, дає достатньо підстав для гасла: «Влада і капітал — нероздільні!» І це точно відповідатиме дійсності.

У передачі ведучий нагадав Ю.Тимошенко епізод із книги Р.Лози «Невиконане замовлення» про бабусю, хатинку і землю, сковану морозом. Юлія Володимирівна відповіла, що дуже добре пам’ятає цю сцену, бо саме з неї почалося її політичне життя: «Там не опалювана хата була, абсолютно без шибок у вікнах. Бабусі цій було десь приблизно за 70 років. І такий холод і інеєм покрита долівка. Долівка — це ви знаєте, це земля практично в хаті. І вона стояла босими ногами на цій покритій інеєм долівці».

Майже так само цей епізод описаний і в книзі про Ю.Тимошенко «Невиконане замовлення». Автор Р.Лоза описує цю зустріч у сільській хатині і наводить слова Юлії Володимирівни: «У цей момент я перестала бути підприємцем і стала політиком».

Треба сказати, що написано досить вдало з емоційної точки зору — просто бабусі по селах ридають, читаючи цю зворушливу сцену.

А тепер полишмо емоції та проаналізуймо ситуацію. Якщо на долівці хати іній, значить температура мінусова. А коли хата, за словами Ю.Тимошенко, «абсолютно без шибок у вікнах» (за Р.Лозою «вікна всі вибиті»), то й у хаті мусить бути мінусова температура — це підтверджує і факт інію на долівці. А тепер висновок: на морозі навіть у кожусі людина за ніч замерзне цілком, а боса бабуся і поготів. У цій художньо-емоційній сцені щось не так — або ще морозів не було, або вікна були цілі, або ще щось.

До речі, гра на емоціях виборця проходить червоною ниткою крізь усю книгу Р.Лози «Невиконане замовлення» — всі вони спрямовані на те, аби розчулити легковірного виборця. Ось ще два епізоди із книги Р. Лози, які Ю. Тимошенко активно використовує і під час теперішньої виборчої кампанії страшних страждань Юлії Тимошенко у дитинстві та молодості.

Епізод перший. Р.Лоза аби підкреслити бідність Ю.Тимошенко в дитинстві, наводить її слова: «Нам ні з чого було зробити занавіски на вікна, а без них було жахливо незатишно, і, здавалось, навіть холодно в кімнаті. І мама збирала «різні шматки і акуратно їх зшивала» [1].

На кого розрахований такий пасаж? У 60-х роках один метр ситцю чи полотна коштував 60 копійок і його спроможний був купити будь-хто.

Другий епізод стосується описаної сцени в гастрономі, яка мала місце на початку 80-х років, коли чоловік Юлії Володимирівни, купивши буханець хліба, не мав 10 копійок дочці Жені на склянку томатного соку і навіть через те ледь було не розплакався. [2]

Що тут сказати? 10 копійок якоїсь миті могло і не виявитись у кишені, але це ж не може бути характерним явищем, що свідчить про крайню скруту сина заступника голови райвиконкому!

Я докладно проаналізував лише одну телепередачу за участю Юлії Тимошенко, а скільки у ній виявилось неточностей, перекручень, небилиць, звичайного лицемірства. Наголошую — це побіжний аналіз лише однієї передачі! А скільки їх ллється з екранів телевізорів щодня! Хто їх аналізує? Хто зважує цю локшину, яку так нахабно розвішують на вуха легковірного виборця?

Неправда є тяжким гріхом. Неправда в устах політика — ще тяжчий гріх, бо від нього терпить народ. Його брехнею просто отруюють. Тому неправді в політиці потрібно давати відсіч, її необхідно викривати скрізь і завжди. Брехуни в політиці мають зникнути з життя українців. Саме брехня і лицемірство лежали в основі розколу помаранчевої команди, що й привело до зневіри та розчарувань значного числа українців. З огляду на важливість цієї проблеми варто хоча б коротко розповісти про невидимі загалу підводні течії та рифи у стані помаранчевої команди. І розпочати все з витоків.