Х. Ще раз про нічне збіговисько

Х. Ще раз про нічне збіговисько

Проведення наради на дачі Юлії Тимошенко у ніч з 7 на 8 вересня 2005 року фактично привело до відставки всього уряду. Ще увечері 7 вересня Президент України Віктор Ющенко таких намірів не мав — він вже вкотре намагався спокійно і виважено залагодити конфлікт. Нічне збіговисько його мусило дуже вразити і це зрозуміло — коли люди гострять на тебе сокиру, а прилюдно декларують любов і відданість, то це не просто вражає — це обурює до глибини душі.

На превеликий жаль, нічне збіговисько на дачі прем’єрки до сьогоднішнього дня є майже невисвітленим. Одні його учасники ще не встигли поділитися інформацією, інші тримають її у суворій таємниці, а треті, мабуть, таки колись розкажуть про це у своїх мемуарах.

Цілком зрозуміло, що нічне збіговисько вищих українських урядовців більше нагадувало піночетівський заколот. До речі, на Майдані українці таких «цінностей» не виборювали, тому після скоєного всі заколотники просто не мають жодного морального права повчати людей та ще й посилатися на «ідеали Майдану».

І хоча обставини та хід нічної наради на дачі Прем’єр-міністра України стали секретом полішинеля, інформації про неї було вкрай мало.

17 вересня 2005 року, беручи інтерв’ю у Юлії Тимошенко, кореспондент «Української правди» Сергій Лещенко запитав: «Ви під час нічних переговорів напередодні відставки уряду казали, що Піскун буде у вашому списку?» [21] У цьому професійному запитанні фактично було аж три дуже важливих моменти. Перший. Чи мала місце нічна нарада? Другий — чи на ній Юлія Тимошенко обіцяла генпрокурору С.Піскуну прохідне місце у своєму виборчому списку? І третє. Якщо Ю.Тимошенко таке обіцяла, то за що саме? Адже для того, аби С.Піскун, який свого часу подав Верховній Раді України подання про надання згоди на притягнення Ю.Тимошенко до кримінальної відповідальності та із яким у неї був гострий конфлікт, потрапив на прохідне місце очолюваного нею виборчого списку, потрібні були надзвичайно важливі підстави. Такими, на думку автора цих рядків, могло бути лише одне — порушення кримінальної справи проти Президента України, надання спеціального прокурора і спеціального слідчого, сприяння справі винесення відповідного рішення Верховного Суду України, що забезпечувало б процедуру імпічменту та відкривало перспективи дострокових президентських виборів. Мабуть, саме про це і йшла вузькокелійна мова на нічній нараді.

А ось дослівна відповідь Ю.Тимошенко: «Я тільки раз проводила переговори вночі, коли Президент подав пропозиції, щоб зберегтися уряду. А так уночі я або працювала в уряді, або спала. І ніяких кулуарних переговорів не проводила» [22].

Цими словами Ю.Тимошенко підтверджує факт проведення наради вночі з 7 на 8 вересня. На це вказують її слова: «Коли Президент подав пропозиції, щоб зберегти уряд». А такі пропозиції він вніс, як добре відомо, ввечері 7 вересня.

Що стосується твердження Ю.Тимошенко, що вона «ніяких кулуарних переговорів не проводила», то вони вже вкотре викликають гірку посмішку — це третє речення її відповіді кореспонденту цілком спростовується першим. Тобто, вимовивши всього три речення, Ю.Тимошенко примудрилася сама ж себе заперечити. Чи не тому вона дуже наполягала на тому, аби це інтерв’ю було опубліковано лише після отримання її візи. А візу Юлія Володимирівна накладає після уважної вичитки матеріалів її радниками з делікатних питань та політтехнологами. Інтерв’ю в «Українській правді» без візи з’явилося лише тому, що журналіст ніяк не міг узгодити текст, бо, як він пише, помічники екс-прем’єра говорили, що вона дуже зайнята консультаціями. Кореспондент згадує, що коли він був в центральному офісі ВО «Батьківщина», то такі консультації відбувалися із Степаном Гавришем і Богданом Губським. Цілком зрозуміло, що в цей час якесь інтерв’ю для Ю.Тимошенко було не так важливе, ось і побачили світ речі, які за інших обставин, очевидно, були б приховані від сторонніх очей.

У цьому ж інтерв’ю було і таке запитання до Ю.Тимошенко: «Це правда, що після вашої відставки під час численних нарад готувалися до варіанту другого Майдану?» [23]

На це чітке і пряме запитання Юлія Володимирівна дала явно ухильну відповідь: «Я ніколи не порушу стабільності в державі своїми руками. Якщо це робить Президент, то це його вибір. Я діятиму лише методами в межах Конституції». [24]

Але журналіст був наполегливим і ще раз запитав: «Тобто ви проти другого Майдану чи за?»

На цей раз Ю.Тимошенко дала, хоч і знову ухильну, але більш конкретну відповідь: «Я вірю в те, що люди прийшли б на Майдан і багато чого тепер змінили б. Але не хочу, щоб це виглядало, як започаткування нестабільності в державі. Тому не можу дозволити собі цього, навіть якщо мені дуже хочеться звернутися до Майдану. Щоб це не було сигналом світу, що в Україні знову почалися дестабілізаційні дії». [25]

Отже, досвідчений журналіст таки витиснув із Ю.Тимошенко хоч і не пряме, але чітке зізнання, що їй «дуже хочеться звернутися до Майдану», але з огляду на світову думку, вона від цього кроку утримується. Чи не проглядається у словах Ю.Тимошенко різка реакція посла США Джона Гербста висловлена о 3-й годині ночі у телефонній розмові з А.Гриценком? Це одне. І друге. Хоча Ю.Тимошенко прагнула замовчати ідею «другого Майдану», про неї цілком відкрито говорив її новий полум’яний соратник Микола Томенко на галярмовій прес-конференції вранці 8 вересня 2005 року!

Із вищесказаного можна зробити висновок — оточення Ю.Тимошенко було готове закликати український народ до другого повстання. Але виникає запитання: «Заради чого?» Перший раз українці повстали за Правду, Свободу і Справедливість, а зараз мали повстати за Бродського, Юлю і Турчинова?