Повалення диктатури

Повалення диктатури

Протягом інституціональних перетворень у суспільстві рух спротиву та відмови від співпраці може розширитись. Стратеги демократичних сил повинні передбачити заздалегідь, що в певний момент демократичний рух вийде за межі вибіркового опору, розпочнеться масовий спротив. У більшості випадків створення, організація та розширення можливостей руху опору вимагатиме певного часу, і розгортання масового спротиву може розпочатися лише через кілька років. Протягом цього проміжного періоду слід проводити кампанії вибіркового опору, спрямовані на досягнення принципово важливих політичних цілей, залучаючи широкі верстви населення на всіх рівнях. З урахуванням організованого та дисциплінованого політичного спротиву під час розширення цих заходів, швидше за все приховані слабкі місця диктатури стануть очевидними. З часом поєднання сильного політичного спротиву та створення незалежних інституцій, імовірно, сприятиме підвищенню уваги міжнародної спільноти до демократичних сил. Це може викликати міжнародний дипломатичний осуд режиму, бойкоти та ембарґо на підтримку демократичних сил (як було у Польщі).

Стратеги повинні знати, що в деяких випадках повалення диктатури відбувається дуже швидко, як, наприклад, у Східній Німеччині 1989 року. Таке стає можливим за умови, що джерела сили режиму повністю ізольовані внаслідок всенародної революції проти диктатури. Проте це трапляється нечасто, тому краще розраховувати на тривалу боротьбу (але бути готовими і до короткочасної).

Під час визвольної боротьби слід святкувати навіть незначні перемоги, відзначаючи тих, хто зробив внесок у їх досягнення. Такі святкування допоможуть підтримати моральний дух опору, який знадобиться на наступних етапах боротьби.