Прощай, Україно!

Я покидаю Україну.

Її народ ніколи знов

Не зможе розігнути спину,

Бо в його жилах – рабська кров.

Щоб Україну врятувати,

«Рух» намагався все зробить,

Та українцям плазувати

Зручніше, мабуть, ніж ходить.

Чи ким земля її проклята,

Що вся засіяна кістьми.

Як Божий син, вона розп`ята

Своїми власними дітьми.

Та гірка доля їх чекає,

Ніде рятунку не знайдуть,

Бо тяжко-тяжко Бог карає

За те, що матір продають.

Прощай, нещасна Україна,

Земля рабів, земля катів!

Я хочу врятувати сина

Від того, що тут пережив.

16.06. 1992