Голодівка студентів

У нас в руках у дурнів влада.

Безпомічна Верховна Рада

Який вже місяць засідає,

А що робить – ніхто не знає.

Чи, може, всі чогось боялись…

Тоді у Києві зібрались

З усіх куточків України

Сини і дочки Батьківщини.

Щоб встать за честь землі своєї

Прийшли українці, євреї,

Дівчата, хлопці були вперті

І не боялись навіть смерті.

Вони намети спорудили,

Верховній Раді заявили:

Не будемо ні їсть, ні пити,

Поки не зможем вільно жити.

Щоб хлопці назавжди віднині

Служили тільки на Вкраїні,

Щоб швидше партія віддала

Ті гроші, що в народа вкрала,

Щоб прокурор спитав Мосола,

Чому Вкраїна боса й гола,

Щоб не могли партбюрократи

Верховну Раду обирати,

Щоб розігнати всі парткоми,

Брудні їх справи всім відомі,

І щоб Союзний договір

Ніхто не згадував з тих пір..

Верховна Рада не злякалась

І над студентами сміялась.

Худі, бліді вони лежали,

П«ятнадцять діб голодували.

Коли ж народні депутати

Наважились голодувати

І до студентів приєднатись,

То над студентами сміятись

Верховна Рада перестала —

І більшість їх вимог прийняла.

Хоч комуністи завжди кажуть,

Що швидше всі кістьми поляжуть,

Ніж будь-кому вони здадуться.

Тепер над ними всі сміються.

27.09.1991

Данный текст является ознакомительным фрагментом.