Пам`ять голодомору

Зібрались ми коло собору

Дощ все навкруги заливав

По жертвах голодомору

Священик молитву читав.

Всі мовчки навколо стояли.

Шапки навіть діти зняли,

Коли про померлих згадали,

В очах людей сльози були.

І всі до хреста квіти клали.

Два тижні всього він стояв,

А потім його ніччю зняли,

Бо дуже катам заважав.

Партійні бандити старались

Всю пам'ять про злочин убить,

Бо дуже народу боялись,

Що буде колись їх судить.

Та вічно у пам'яті буде

Той рік і мільйони мерців.

Ніколи народ не забуде,

Як гнали в Сибір «куркулів».

По селах страшні продзагони

Усе до зернини мели,

Свій прапор кривавий, червоний

Вони, як знак смерті, несли.

Їх влада не вічна, я знаю,

Кати всі хрести не вкрадуть,

Час прийде – зметуть вовчу зграю

І партію вбивць проклянуть!

15.06.1991

Данный текст является ознакомительным фрагментом.