А ЯКЕ ЖИТТЯ БУЛО ТОДІ!?

Звісно, й пам" ятаю довжелезні черги в магазинах.

Мені вже далеко за п”ятьдесят. Звісно я був піонером і комсомольцем. І тоді, колись здавалося, що наше радянське життя — це дні, розписані на вічність вперед, і жодна сила в світі не в змозі порушити мірно цокаючий відлік «соціалістичного» часу. Ми тодішні діти творили історію теперішнього життя і з ностальгією згадуємо те, що так добре починалося.

Така старомодна тепер абревіатура СРСР — назавжди частина нашого життя, велика, менша або майже непомітна. Напевно, сама неймовірна. Про неї ми толком нічого не пам’ятаємо, не знаємо або робимо вигляд, що це було не з нами. Нам, тодішнім дітям шкода часу, витраченого на уроки політінформації, аскетичні радянські розваги і барабанно-піонерську муштру. Але чим далі від нас у часі ця країна, тим цікавіші спогади.

Ми тоді,незважаючи на зовні аскетичний вигляд радянських школярів, все ж примудрялися відрізнятися один від одного. По-перше, можна було «забити» на прискіпливих завучів і класних, і носити квітчасті сорочки замість білих. По-друге, не було ніяких «взуттєвих» обмежень, і всі намагалися прийти 1 вересня в нових гостроносих туфлях на високо підбитих підборах, щоб хоч у чомусь почати рік «по-новому». Дівчата могли трохи вкорочувати спідниці і хизуватися у фартухах поліпшених фасонів.

На руці у «модного пацана» блищали японські електронні годинники, будильник яких програвав з десяток мелодій. Ще в середині 80-х за такий годинник в СРСР могли побити і навіть вбити. Пару років тому вони були майже у всіх, хоча коштували дуже недешево. У середині 90-х вони все ще були у продажу і, нарешті, з’ясувалася їх справжня ціна — 2 грн. Дитяче життя в СРСР була затьмарена не тільки школою, але і необхідністю час від часу бігати в магазин за продуктами. Цей процес був максимально ускладнений цілою купою неприємних обставин: продавці — хами, потрібні продукти на полицях не залежувалися. Замість грошей на покупки часто здавали порожні пляшки, або курячі яйця; бутилка коштувала 12 копійок, а яйце — 3 коп.

Зате з тим, що стосувалося солодощів, ніколи не було проблем, тому що і солодощів толком не було. Найбажанішим напоєм завжди було «дитяче шампанське» — ситро. Хочеш, пий з пляшки, хочеш — з автомата з газованою водою (3 коп. Вода з сиропом, 1 коп. — Без сиропу) або біля лотка, де продавали «воду з подвійним сиропом». Особливою популярністю користувався знаменитий «Байкал» — смачна газована темного кольору, створена в СРСР у відповідь на американські «Колу» і «Пепсі». Знаменитий хлібний квас з бочок був напрочуд смачним, якщо його не встигли розбавити водою. З інших головних задоволень — морозиво. Лоточники продавали фруктове — дешевше, крем-брюле і пломбір — дорожче. У «Кафе-морозиво» можна було пригоститися таким же пломбіром, але «гламурненько» — у скляних або металевих вазочках, з додаванням шоколаду, сиропу і тертого горіха з залишками шкаралупи, що загрожувала зламати зуби. Коштувало це дорожче. Але найсмачнішим було морозиво в Сарнах — там його продавали на вагу і розвозили у спеціальних металевих бочках. Смачніше цього морозива не було нічого на світі…

Не все так погано було при Радянському Союзі, як прийнято говорити в наш час, але все ж таки найбільшим лихом для нашого Поліського краю, краю дрімучих лісів, боліт та непрохідних мочарів, прозорих ставів та чистих озер стали науково не обґрунтовані меліорації, осушення боліт, що відігравали важливу роль регуляторів річкового стоку на значних територіях. Інтенсивне осушування на розпочалося з 1966 р. Спочатку за рахунок знищених боліт площа сільгоспугідь збільшилася. Та вже до 1992 р. позитивний економічний ефект змінився на негативний — у тяжкому стані опинилися не тільки території осушених боліт, а й сільгоспугіддя в цілому. Рівень ґрунтових вод понизився в середньому на 1,8–1,0 м. Близько 50 % малих річок стали жертвами необоротних змін режиму стоку, в багатьох річках істотно зменшилася кількість риби та інших гідробіонтів.

Порушились умови відтворення представників дикої флори та фауни, різко зменшилися площі боліт, багатство болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів.

Ще більш жахливого за своїми наслідками удару людям та екосистемам Полісся завдала