VІІІ. У ПЕРЕДДЕНЬ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

VІІІ. У ПЕРЕДДЕНЬ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

1. Перші відлуння скандалу

Виголошена Державним секретарем О.Зінченком заява започаткувала небачений політичний скандал в Україні. Вже у перші години після його прес-конференції відлуння про неї покотилося всією Україною. Не було міста, села, будинку чи квартири, де б не обговорювали цю подію. Такого резонансу українське суспільство ще не знало. Його не можна порівняти навіть з оприлюдненням О.Морозом викривальних аудіозаписів майора М.Мельниченка, бо тоді про цю подію писала лише опозиційна преса, а радіо і телебачення — замовчували, або спотворювали. У випадку із О.Зінченком про нього писали, говорили і показували всі ЗМІ — зранку до вечора. Це стало темою № 1.

Звісно, що прес-конференція О.Зінченка викликала велику стурбованість і в Президента України В.Ющенка — він скасував плановане на 6 вересня звернення до українського народу, яке мали транслювати чотири загальнонаціональні канали, а також вже домовлену на 9 вересня робочу поїздку до Польщі.

Впродовж всього дня 5 вересня Президент був зайнятий державними справами, тому обговорення виступу Олександра Зінченка провів ввечері у себе вдома. В нараді взяли участь Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, міністри: фінансів — Віктор Пинзеник і закордонних справ — Борис Тарасюк, віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний і перший помічник Президента України Олександр Третьяков.

На нараді обговорювався виступ Олександра Зінченка та ситуація в державі після його гучної заяви. Було вирішено провести ретельне вивчення звинувачень, але не поспішати робити різких кроків та кадрових змін. Віктор Ющенко запропонував Роману Безсмертному очолити секретаріат Президента України, на що він дав згоду. На знак порозуміння всі присутні, на пропозицію Ю.Тимошенко, випили по келиху шампанського.

Наступного дня, 6 вересня, відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на ньому теж обговорювалася ситуація щодо демаршу О.Зінченка. Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко на засіданні РНБО заявила, що ситуація, яка склалася, має «ще сильніше об’єднати команду». Їй належала пропозиція, аби парламентські фракції зробили з цього приводу відповідні заяви.

Однак, конкретні справи Ю.Тимошенко чомусь суперечили її словам. Це добре видно по діях фракції БЮТ у Верховній Раді України, яка вранці 8 вересня дружно голосувала за позбавлення депутатських повноважень Петра Порошенка. Таке важливе голосування просто не могло наперед не узгодитись із Ю.Тимошенко.

Доречно нагадати, що заяву про відставку П.Порошенко написав у Кабінеті Президента України ввечері 7 вересня і про це добре знала Ю.Тимошенко. А ще раніше П.Порошенко подав заяву у Верховну Раду про складання депутатських повноважень, однак після оголошеної відставки свою першу заяву щодо депутатства він відкликав. Головним аргументом Ю.Тимошенко у її намаганні все таки позбавити депутатських повноважень П.Порошенка була теза про те, що, повернувшись у Верховну Раду, він знову очолить бюджетний комітет, з яким Уряду буде важко знайти порозуміння. Насправді Ю.Тимошенко бачила в особі П.Порошенка свого потенційного політичного конкурента і намагалася будь-що мінімізувати його вплив у суспільстві та політиці. Ось Вам і красномовний приклад відповідності слів і дій Юлії Тимошенко про єдність помаранчевої команди.

7 вересня 2005 року в Секретаріаті Президента України відбулося кілька нарад, як за участю самого Президента так і без нього, на них розглядалися питання, пов’язані із ситуацією, що склалася після заяви О.Зінченка. У ході цих нарад Петро Порошенко спочатку написав заяву про відсторонення його з посади секретаря РНБО України на час розслідування заяв О.Зінченка. Але свого апогею напруга сягнула ввечері цього ж дня.

2. Вечірня нарада в Президента.

По завершенні робочого дня, 7 вересня 2005 року, в кабінеті Президента України відбулася підсумкова нарада, у якій, крім В.Ющенка, взяли участь Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко, міністр закордонних справ Б.Тарасюк, віце-прем’єр-міністри України О.Рибачук і Р.Безсмертний, секретар РНБО П.Порошенко, голова фракції «Наша Україна» М.Мартиненко, перший помічник Президента України О.Третьяков.

На цій нараді, яка тривала кілька годин, вже вкотре розглядалася ситуація довкола заяви О.Зінченка. Ключовими питаннями стали претензії, висловлені до Ю.Тимошенко. Обговорювалася тема ймовірної причетності прем’єра до скандальних заяв її радника М.Бродського і екс-держсекретаря О.Зінченка. Микола Мартиненко заявив, що всі ці скандали — справа рук самої Юлії Тимошенко. Серед доказів він назвав її виступ на засіданні уряду 3 вересня, коли вона публічно заявила, що М.Мартиненко і П.Порошенко отримали хабаря у сумі 50 млн. доларів від російського бізнесмена Абрамова. Він навів також інший факт — зачитування і смакування нею на засіданні Кабінету Міністрів 5 вересня найбільш скандальних витягів із заяви О.Зінченка. Висловили звинувачення на адресу Ю.Тимошенко і Роман Безсмертний та Олександр Третьяков. Як доказ, вони повідомили про її зустріч із О.Зінченком коло ресторану «Розгуляй» 3 вересня. До речі, згодом у ЗМІ з’явилися повідомлення про зустріч Ю.Тимошенко із О.Зінченком напередодні його скандального виступу. Зокрема, кореспондент «Української правди» Сергій Лещенко 17 вересня прямо запитав Юлію Володимирівну: «Чи узгоджував свої дії О.Зінченко перед відомою скандальною прес-конференцією? Наскільки відомо, у вас була тривала зустріч за два дні до того?» [14] На це запитання Ю.Тимошенко не дала негативної відповіді і водночас не заперечила сам факт зустрічі. Вона перевела її у русло; тривалості: «Ні, за два дні до того не було тривалої зустрічі, й узагалі, я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку, а спробувати щось змінити, перебуваючи у владі. Бо там людина має значно більше можливостей» [15]. Отже, Ю.Тимошенко підтвердила факт зустрічі із О.Зінченком перед його відставкою і навіть пропонувала йому не робити такого кроку. Нагадаю, що ідея піти у відставку народилася в О.Зінченка після 31 серпня, коли його робота як Держсекретаря зазнала гострої критики з боку Президента. Отже, Ю.Тимошенко фактично визнала, що зустрічалася з О.Зінченком після цієї дати, тобто, задовго до його прес-конференції 6 вересня 2005 року. Але під час наради в кабінеті Президента України вона категорично заперечувала цей факт.

Р.Безсмертний і М.Мартиненко заявили, що, на їх думку, скандальні виступи М.Бродського і О.Зінченка були організовані Ю.Тимошенко для того, аби відволікти увагу суспільства і Президента від скандалу, пов’язаного із спробою силоого захоплення Нікопольського феросплавного заводу групою «Приват», яке здійснювалося 1 вересня цього року за безпосередньої підтримки та участі прем’єра.

Взявши слово, Ю.Тимошенко усіляко відхрещувалася від заяв М.Бродського і О.Зінченка, заявила про свою непричетність до їх організації, запевнила, що М.Бродський нею звільнений з посади радника голови уряду, а сам він вийшов із партії «Батьківщина», тому вона на нього не має жодного впливу, як і на О.Зінченка. Щодо звинувачень про зустрічі із О.Зінченком, то Юлія Володимирівна заявила, що це неправда, бо вона вже забула, коли з ним бачилася. А на завершення майже в істериці закричала: «Вікторе Андрійовичу! Дайте ікону і я на ній присягну, що сказане проти мене — неправда». Від цих слів прем’єра Президент зм’як, дещо зніяковіли і всі присутні.

І хоча в кабінеті Президента України ікон є чимало, сама Ю.Тимошенко не виявила великого бажання втілити сказане, але ті слова справили певне враження на присутніх і добре запам’яталися всім.

Після цього Ю.Тимошенко раптово змінила тактику і несподівано для всіх заявила про необхідність кадрових змін, без яких, на її думку, суспільство не повірить у здатність влади адекватно реагувати на виклики часу.

У ході нової дискусії П.Порошенко написав заяву про відставку з посади секретаря РНБО і подав її Президенту. Цим самим він продемонстрував, що поважає себе і не тримається за владу, і, окрім цього, такий вчинок позбавляв недругів можливості спекулювати на тому, що, користуючись високою посадою, він чинить тиск на слідство. Р.Безсмертний вніс пропозицію про радикальні заходи аж до відставки всього складу Кабінету Міністрів України. Такий крок, крім усього іншого, давав можливість безболісно звільнити із уряду осіб, які допустили не лише недоліки, а й відверті провали в роботі. Однак після чергової дискусії зупинилися на компромісному варіанті: Президент посилає у відставку секретаря РНБО П.Порошенка, голову СБУ О.Турчинова, Генерального прокурора С.Піскуна, віце-прем’єр-міністра із гуманітарних питань М.Томенка та міністра економіки С.Терьохіна. Із цим Ю.Тимошенко погодилася. Мотиви відставки зазначених осіб були досить поважними.

С.ТЕРЬОХІН. У вину йому ставились допущені грубі помилки в економіці, бензинова, м’ясна і цукрова кризи, неякісна підготовка законопроектів, невдачі на шляху України до СОТ, провал переговорів з Росією щодо ЄЕП.

С.ПІСКУН. Відсутність результатів розслідування резонансних кримінальних справ, відверте «гальмування» розслідувань по окремих важливих і резонансних справах, витік важливої інформації зі стін Генпрокуратури.

М.ТОМЕНКО. Вкрай низька виконавська дисципліна і повна нездатність очолити діяльність гуманітарної сфери уряду. На цій нараді наводились цифри — М.Томенко відреагував менш ніж на 30 % доручень та розпоряджень Президента України, решта залишилася взагалі без жодної реакції! Скарги на його бездіяльність чулися з усіх галузей: медицини, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення.

О.ТУРЧИНОВ. Продовження ганебної практики стеження за політиками та іншими громадянами та систематичне прослуховування їх телефонних розмов, про що, зокрема, із заявами публічно виступив Голова Верховної Ради України В.Литвин.

Крім вищеназваних посадових осіб, Ю.Тимошенко наполягала і на увільненні першого віце-прем’єр-міністра А.Кінаха, міністра сільського господарства О.Баранівського і міністра внутрішніх справ Ю.Луценка, але ці пропозиції Президент відхилив.

Нагадуємо, що П.ПОРОШЕНКО сам написав заяву про відставку, аби заспокоїти громадську думку щодо можливого тиску на слідство під час розслідування скандальної заяви О.Зінченка.

На вечірній нараді також була досягнута домовленість про спільну участь у наступній виборчій кампанії 2006 року у форматі єдиної коаліції «Сила народу».

Закінчення наради у Президента було досить пафосним — Юлія Тимошенко висловила свою радість досягнутим компромісом, взяла Віктора Ющенка за руку і сказала, що вона навіки з ним та наговорила багато інших милих серцю і вухам речей.