6. Агресивний демагог
6. Агресивний демагог
Останнім часом Михайло Бродський став частим гостем «Газеты по-киевски», вона присвячує йому цілі сторінки і навіть розвороти. У цьому виданні М. Бродський незмінно обурюється київською владою і розповідає киянам, що коли БЮТ здобуде більшість у Верховній Раді, то прийме закони про сприяння малому бізнесу, спрощений бухгалтерський облік, впорядкування справи ліцензування, контрабанду і т. д. [20] До речі, на Західній Україні Юлія Тимошенко запевнила тамтешніх жителів, що фракція її імені доб’ється прийняття Закону «Про визнання УПА воюючою стороною у другій світовій війні». Але всі ці слова не відповідають дійсності!
На кого розрахована така безпардонна демагогія? На тьотю Мотю із хутора Мозамбік? Адже для того, аби прийняти закон, спочатку потрібно хоча б написати його проект. Жодних проектів законів, про які говорять М. Бродський і Ю. Тимошенко, фракція БЮТ не розробила, не написала і на розгляд Верховної Ради не подала! Більше того, фракція БЮТ у Верховній Раді України діяла протилежно до декларацій її проводирів. Яскравий тому приклад - вересневе 2005 року голосування за включення до порядку денного сесії питання «Про визнання УПА воюючою стороною». Із чотирьох десятків депутатів фракції БЮТ «за» проголосували лише семеро! Тобто бютівці не хочуть навіть слухати закон, очевидно, аби не засвітити свою справжню суть під час голосування!
Агресивність М. Бродського проглядається в усьому, особливо у його безпредметних, але дуже злобних нападках на теперішнє керівництво Київради. У своїй звичній манері М. Бродський наліво і направо ллє нечистоти на всіх, але при цьому чомусь не називає жодного факту і жодної персоналії! Ото фарисей! А чого варті його слова, винесені у заголовок газети «Ну нельзя же, ребята, так красть!» [21] І хоча заголовок винесено величезним аншлагом аж на дві газетні сторінки, нікого із цих «ребят» М. Бродський не назвав, а що вони вкрали - теж не сказав. Тому читачі губилися в здогадах. А я ось подумав: «Може, Михайло Юрійович Бродський має на увазі тих злодюг, які нахабно і цинічно цуплять «непідйомні» внески олігархів за право балотуватися по списку БЮТ?» Адже ця справа М. Бродському, мабуть, відома набагато краще, ніж проблема «бинтів, марлі і лампочок».