3. План-мінімум

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

3. План-мінімум

План дій по завоюванню Києва обговорювався трійкою керівників «Батьківщини» не менш прискіпливо, ніж складався парламентський виборчий список. Дуже показово, що навіть станом на 14 січня 2006 року ще не було остаточного рішення - це добре видно із прямого ефіру на ТРК «Київ». Тоді на запитання: кого БЮТ пропонуватиме на посаду міського голови, Юлія Тимошенко відповіла: «Ми ще думаємо, аналізуємо і будемо приймати рішення». [6] І коли ведучий Василь Зима наполіг на відповіді, Ю. Тимошенко заявила: «Давайте почекаємо два тижні, ми визначимося, що робити». [7] Отже, остаточне рішення приймалось всього за два місяці до виборів. Чому так довго тягнули із важливим питанням у політичній силі, яка претендує стати провідною в усій Україні? Відповідь проста: обидва претенденти в кандидати на посаду мера Києва від БЮТ - Микола Томенко і Михайло Бродський (інших не було) не могли скласти конкуренції основному кандидату від «Нашої України» Олександру Омельченку. Друг Г. Суркіса Михайло Бродський мав вкрай негативну репутацію, а друг М. Бродського Микола Томенко не мав ні управлінського, ні господарського досвіду, ні лідерських якостей. Отже, оточення Ю. Тимошенко не в змозі було запропонувати киянам більш-менш пристойну особистість, і це тоді ж визнав у «Газете по-киевски» сам М. Бродський: «На жаль, у БЮТ поки немає свого прохідного кандидата на виборах мера Києва». [8]

Виходячи із цього, керівна трійка БЮТ вирішила не висувати свого кандидата на посаду міського голови Києва, однак це аж ніяк не означає, що вона відмовилась від зазіхань на столицю, просто стратегію обрано іншу. Мета стратегії - зробити М. Бродського керівником Києва. Для цього обрано такий план.

Михайло Юрійович Бродський іде кандидатом у прості депутати Київської міської ради під № 6 у списку БЮТ. Чому під № 6? Та тому, аби цю «світлу і чесну» особистість зайвий раз не світити і не дражнити порядних людей! Згідно з законом, перші п’ятірки виборчих списків мають публікуватись у пресі, вони є обличчям блоку і беруть участь у різноманітних виборчих акціях. А кандидати, починаючи із 6-го місця, перебувають дещо у тіні, хоча їхній депутатський мандат у разі обрання матиме не меншу вагу, ніж депутатів першої п’ятірки.

Високий рейтинг довіри киян до Юлії Тимошенко - у січні він становив 20% і був найвищим у столиці, давав надію блоку її імені здобути на виборах депутатів у Київську міську раду найбільше мандатів, а це означало, що фракція БЮТ буде найбільшою. Керівником фракції БЮТ у Київраді мають обрати саме Михайла Юрійовича Бродського - про це відверто говорять у керівному середовищі ВО «Батьківщина». Саме для того у прохідну частину списку БЮТ на виборах у Київраду було поставлено лише тих осіб, які у разі обрання депутатами Київради гарантовано голосуватимуть за М. Бродського як голову фракції БЮТ. Про це не лише говорять, а й пишуть. Так, газета «Сегодня» прямо наголошувала: «Бродский может «рулить» кампанией и не особенно «светясь» на публике». [9] Підтвердженням цих слів є і поведінка самого М. Бродського. Так, даючи інтерв’ю «Газете по-киевски», Михайло Юрійович так самовпевнено розказував, як він буде «рулити» Києвом, що кореспондент не втримався і запитав: «Ви говорите з позиції сили, відчувається впевненість у майбутній перемозі?». [10] Подібним чином М. Бродський показав себе і в інтерв’ю власному «Обозревателю» - там він відверто пише, що діятиметься у Києві, коли він ним керуватиме! Ось його слова: «При мне это будет муниципальная собственность…» [11] Зверніть увагу! Ще місяць до виборів, М. Бродський навіть не обраний депутатом, а вже такий самовпевнений, що неодмінно буде керувати Києвом саме він!

Здобути найбільшу кількість депутатських мандатів у Київраді - це програма-мінімум Михайла Бродського та осіб, які за ним стоять.