28 січня. Останній день життя ТКНУ

28 січня. Останній день життя ТКНУ

Увечері 28 січня Винниченко від імені Директорії склав урочисту присягу про те, що вона «свято виконає доручену справу»[209]. З притаманним тільки йому цинізмом того самого дня він вмістив у своєму щоденнику такий запис: «Трудовий Конгрес другий день уже топчеться на пустому місці, не можучи розжувати питання про верховну владу. Одні хочуть, щоб ця влада належала Директори, а другі – Малому Конгресові. Особливо на останньому настоює «Чорномор», як називають в кулуарах М. С. Грушевського. Він має надію стати головою Малого Конгресу і вернуть собі незабутні часи Малої Ради. Цей заздрісний, нечесний дідок грає свою гру. Я нетерпляче чекаю його перемоги. Тоді я, нарешті, увільнюся від конфлікту з самим собою. Тоді я поїду до сонця, до зеленуватих хвиль, до тужної солодкої самоти. Тоді я буду жити серед нереальних, але більш дійсних людей, ніж ті, яких я бачу тепер».

Обравши членів тимчасових комісій, таких собі квазіпредставницьких інституцій, які повинні були теоретично готувати законопроекти в доручених їм ділянках державного будівництва та «контролювати і направляти діяльність Директорії й Ради Міністрів»[210], делегати мусили припинити засідання: радянські війська на деячих ділянках стояли на відстані 30 км від Києва. «Взагалі було видно, – читаємо у Мазепи, – що українська влада доживає останні дні в своїй столиці. Саме в цей час поспішно формувалися різні українські місії для виїзду за кордон. Цих місій було дуже багато. Разом з ними тоді виїхало за кордон немало політичних діячів, які за тих обставин напевно зробили би більше користи для свого народу, якби залишилися на Україні. Та все це, – із сумом пригадував мемуарист, – було дрібницею в порівнянні з тією загальною безпорадністю, що панувала в урядових колах. Ніхто не знав, яка політика Директорії, а про уряд Чехівського… вже й говорити не доводилося».[211]

Кінець кінцем, ТКНУ «через військові події мусів тимчасово припинити свою працю. Але треба думати, – писали автори «одчоту» про діяльність Конгресу, – що скоро наша Україна буде очищена від усяких банд і Трудовий конгрес знову збереться»[212]. Як завжди, вони гірко й тяжко помилилися. Цього не сталося до сьогодні.