Семен Підгайний

(Народився 17 квітня 1907 р., Новомінська, Кубань – помер 14 листопада 1965 р., Торонто, Канада).

Народився у козацькій сім’ї, яку втратив під час боротьби козаків Кубані з більшовиками. 1924 року виїхав у Київ і вступив до Київського інституту народної освіти. Після закінчення інституту працював науковим співробітником Музею Слобідської України у Харкові і викладав історію України у Харківському інституті народної освіти. У 1933—1940 роках був на засланні у Соловецькому таборі. Автор спогадів «Українська інтелігенція на Соловках» та «Недостріляні».

1940 року повернувся в Україну, жив у місті Ізюм. Під час Другої світової війни був членом управи Харкова і начальником одного з районів. З 1943 року на еміграції, з 1949 року у Канаді.

За ініціативою Підгайного у Торонто 1950 року засновано «Союз українців – жертв російського комуністичного терору». До 1955 року очолював Світову федерацію політв’язнів, редактор «Білої книги про чорні діла Сталіна», журналіст, публіцист. Редагував журнал англійською мовою «The New Review: A Journal of East-European History».

Данный текст является ознакомительным фрагментом.